Україна Inkognito: 23 замки, фортеці, палаци

  • Відгуки : 0
  • Переглядів: 3140
  • 0

Чи є десь та область України, де не було б стародавньої споруди. Про деякі з них мі вже знаємо, в деяких вже навіть побували та насолодилися ними, але десь залишилися і такі, що обійдені нашою увагою. Звісно, саме вони зараз нас цікавлять найбільше. Отже, сьогодні ми хочемо вам розповісти про маловідомі, але не менш цікаві фортеці, палаци та замки України.

Напевне, хтось вважає себе дуже освіченим знавцем фортифікацій України, але щоб зацікавити і вас, ми змінили назви споруд. Чи тепер впізнаєте їх, за самими світлинами та описом? Відповіді знайдете в посиланнях.

Палац Псари

Ховається в густому гаю, тож знайти його не так вже й легко. До того ж дорога до нього складна і звивиста. Раніше палац належав династії Потоцьких, але сьогодні важко уявити, що колись ця споруда була велична. Але, напруживши внутрішній зір, можна здогадатись або уявити собі прекрасний маєток, що пам’ятає минулі часи та розкіш.

Червоний замок

Він по праву несе назву найтаємничішого замку України. Сьогодні ми можемо спостерігати лише дві зубчасті круглі вежі, залишки минулої величі. Побудований іще в 9 столітті, потім він був перебудований повністю. Він – єдине, що залишилося від поселення, повністю відірваного від цивілізації. Це надає йому таємничості і загадковості. Веде до нього єдина ґрунтова дорога, а коли йдуть дощі або негода – і ця дорога стає непрохідною.

Таврійська садиба

Садиба є єдиною в своєму роді спорудою палацово-замкової архітектури 19 століття, існуючою до сьогодні. Це найцікавіша пам’ятка Східної України. Коли ви під’їзжатимете до палацового комплексу, ви побачите шпилі, що увінчують зубчасті вежі та стіни споруди. Цікавий факт, що на саме будівництво палацу було витрачено 30 років.

Такий довгий строк будівлі зумовлений місцевою легендою: у час ярмарку циганка напророчила господареві садиби, що будувалася, ніби його життя триває до тих пір, доки будується замок. Тому в проект постійно вносили корективи. Так як не намагався господар маєтку подовжити дні свого життя за рахунок будівництва – але так і сталося, як нагадала циганка: в день закінчення будівництва передбачення здійснилося.

Мавританська перлина

Недалеко звідси є зруйновані опори моста, що вказує – тут колись протікала річка. Сьогодні важко вгадати під старими руїнами залишки споруди. Поле очерету, невеличкий струмочок, як пройти трошки – видніється невеличке село, і це все. І тільки пильно вдивляючись, можна побачити незвичний шпиль – чи залишки купола церкви, чи руїни чогось іншого. І тільки знаючи, що шукати, і якщо зійти з дороги – відкриєш для себе незвичайний мавританський замок.

Фортеця «Біля річки»

Також мало що лишилося від споруди, що колись була могутньою фортецею. Тепер це п’ятикутна самотня вежа, що притулилась на річковій стелі. Колись, в давню давнину, цей замок був дуже важливий для всієї країни і зіграв у її історії немалу роль. Він був збудований у 17 столітті, і веж тоді було ще шість, і оточений він був глибоким захисним ровом. Це було чудове укриття для місцевого панства. Сьогодні навіть не всі жителі сіл, розташованих поруч, знають про сам факт існування цього замку.

З втратою важливого стратегічного значення ця територія стала взагалі непотрібною. І тільки любителі давнини провідують ці місця, де відкривається чудовий краєвид.

Надзбручанська фортеця

Роздивляючись берег річки Збруч, можна помітити тісну лінію камінних уламків. То є одна із старих забутих подільських фортець. Побудований у другій половині 14 століття, заради оборони місцевості, сьогодні має лише руїни. Навіть у часи кровопролитних битв Першої світової війни його стіни тримали оборону. А яку кар’єру в літературі зробила ця фортеця, ви здивуєтесь. Її згадують неодноразово різні письменники, вона справжня муза для багатьох з них.

Стрипський палац

Ця фортеця має назву за назвою річки Стрип, біля якої на скелястому піднесенні було її побудовано в 14 столітті. Невеличка гора схилами різко обривалася і сходила до води. Замок мав овальну форму, через річку проходив міст.

Своє оборонне значення з часом палац втратив і тому занепав. Потроху його залишки почали розтягувати місцеві жителі для своїх будівельних потреб, і тепер від нього залишився тільки каркас. І тільки зацікавлені туристи ще час от часу навідуються в ці місця.

Руїни арочного замку

Поруч з невеликим селищем, з усіх боків оточеним ставками, знаходиться замок, який сьогодні ми можемо бачити тільки як фрагментарні руїни. Колись від відіграв свою немалу роль в історії. Так, саме від його стін пішов походом на Москву Лжедмитрій. В часи Першої світової війни його стінам завдала руйнівного удару російська артилерія. На сьогодняшній день збереглася лише частина південно-західних стін, які не відображають і в четвертину первинної висоти будов. І навіть в такому вигляді ці руїни дуже багато говорять про те, якою міцною силою був наділений замок колись.

Случ-Ікопотська фортеця

Ця фортеця нараховує близько п’ятисот років, і все ж не найстаріша в цих місцях. Споруда побудована на «чорному» шляху, тобто на одній з важливих для походів татар доріг, і все одно його стан чудовий і дойшов майже без змін і до наших часів. Зараз тут проводяться реставраційні та археологічні роботи, і велика частина замку відновлена.

Руїни замку на річці Случ

За давних давен, ще в 15 столітті, на березі річки Случ був величезний замок. Сьогодні від нього лишились тільки руїни, в яких майже неможливо вгадати, що саме було тут колись. Тільки наша уява може відбудувати певний образ споруди. За описами істориків, це була фортеця, могутня і неприступна, яка здалася тільки під напором шведів у 1708 році. Саме тоді він перетворився на численні руїни і більше так і не повставав з них. В наші часи і руїн залишилося так мало, що важко навіть передбачити, що з ними буде ще через десяток років.

Маєток Сакена

Історію цієї споруди, на жаль, нащадкам вже не дізнатися. Вперше він був згаданий у 19 столітті, за часи володіння ним графа Сакена. Пізніше замок переходив від одного господаря до іншого, аж поки на його територіє в радянські часи не був розміщений біохімзавод. На цьому його історія була майже скінчена, тому що в цей період відбулася пожежа, яка майже повністю зруйнувала маєток.

Гербуртський фортифікаційний замок

На горі Стрілка навпрочуд добре збереглися руїни оборонної фортеці. Свого часу вона була збудована поляками з метою захисту землі від набігів татар. Подейкують, наче під стінами замку переплітається мережа підземних ходів. Сьогодні перевірити, факт це чи вигадка, вже неможливо: всі вони засипані землею. Але легенда, що десь на глибині заховані господарями замку купи скарбів, живе і понині. Ще одна легенда розповідає про привида, який начебто блукає по околицях. То дух молодої дівчини, замурованої в стінах замку турками.

Руїни замку на Сліпій горі

Вперше фортеця згадана в 1450-х роках, коли була іще дерев’яною спорудою. Під час одного з нападів татар вона була спалена, а разом з нею усі мешканці і поселення. Про цю подію складена легенда.

Йшла кровопролитна битва, і коли вороги майже отримали перемогу, у дворі з’явилась молода княжна у весільному вбранні. Їі поява була настільки несподівана, що битва припинилася. Сама княжна тим часом, зберігаючи ґідність, пройшла повз і захисників замку, і його ворогів, і «повінчалася зі смертю» - кинулась у колодязь, аби не потрапити в полон трофеєм. За легендою, дух її є охоронником місцевості.

Замок злих дів

Складну та заплутану історію має цей замок, тим більше для людей, не пов’язаних з історією. Його назва дуже незвичайна, про це варто поговорити. Ця назва пов’язана з Елізабет Баторі, так званою Кривавою графинею або Чахтицьким чудовиськом. Вона була відома своєю винахідливістю в застосуванні жорстоких дій, і мала звичку проводити банні дні – де замість води використовувала кров молодих дівчат. Від переслідувань, які, певна річ, велися, вона намагалася заховатись в цьому замку. Кажуть, що привид цієї жінки досі ходить посеред руїн, а вночі чути жіночі крики.

Замок Канко

Цей замок знаходиться на терасі Чорної гори. Дерев’яна будівля, чим він був спочатку, перетворилася на лицарський замок із каменю, який охороняв соляний шлях, що проходив біля річки Тиса. Таким чином він ніс свою варту понад 300 років, допоки не почав нове життя в образі монастиря.

Говорячи про назву, можна зустріти дві версії. По першій господарем замку деякий час був розбійник Канко. Друга версія більше ймовірна: згідно з нею, назва пов’язана з місцевими ченцями, верхній одяг яких, спеціальний, о овечої вовни, називався «канко».

Фортеця Сатан

В наші часи від фортеці залишилися тільки руїни, де свистить вітер, але цей пам’ятник старовини дуже цінний. Історія його виникнення знає багато білих плям – хто і коли побудував її. Саме тому походження тісно переплітається з легендами. До фортеці йде далекий і непростий шлях, що проходить через забутий цукрозавод і упирається у високі залізні ворота. Велич замку не зберіглася до сьогоднішнього дня, залишились тільки старовинні стіни та декілька руїн веж. Але із самих стін можна побачити прекрасну панораму.

Цитадель Галицьких князів

Над містом, на річці Дністер, на її правому березі, залишилися руїни старого замку. Ніхто з хроністів не згадує історію і походженні будівлі. Частина з них вважає, що виникнення фортеці датоване серединою 14 століття, але за письмовими доказами вона вже існувала у 1114 році.

Єдина думка, яку поділяють все, що це була найбільша фортеця на Галичині. Але середина 18 століття вже пам’ятає його як руїни. В наші часи він відноситься до важливих пам’ятників України і підлягає реставраційним роботам.

Замок-фортеця на полонині Боржава

Цей замок вважається в Європі єдиним архітектурним покажчиком сільської середньовічної садиби. Дослідники вважають, спочатку перший варіант замку був повністю виконаний з дерева, в 11-12 столітті, але ніякими письмовими аргументами це не підтверджується. У 15 столітті новий палац почав будуватися на цей раз із каменю.

Навіть дивно, як добре зберіг всі свої основні частини та загальний образ замок на сьогоднішній день. В наш час ведеться активне обговорення питання реставрації фортеці.

Замойська фортеця

Ця фортеця має свою легенду – про часи облоги військ Польщі. Поляки проникли на землю фортеці і вели довгі і криваві бої. Вдова козацького сотника Мар’яна підірвала ворогів, підпаливши погреби з порохом. Замок був знищений, все. Що від нього залишилося – це частина підземних коридорів та єдина вежа. З часом вежу було переобладнано під дзвіницю. Тепер її залишки уособлюють гордість, відвагу та волю українського народу, який захищає себе та свою землю до останнього.

Бериславський форпост

Ця фортеця і те, що від неї залишилося, є історичним свідченням боротьби турецьких військ з українськими козаками. Вона була створена турками у 15 столітті, на заміну литовської митниці. Використовувалася вона для протидії козацьким походам по Дніпру, а також для нападів на українську землю. В 1689 році фортецю намагалися взяти війська Голіцина, але тоді це не вдалося. Тільки гетьман Мазепа завоював її у 1695 році. Про всі ті події сьогодні нам нагадують тільки фрагменти руїн фортеці.

Місто привидів

Ця кріпосна потужна споруда дуже відрізняється від всіх інших, її навіть складно назвати замком або фортецею. Вона чудово збереглася до наших днів і є пам’яткою. Форт був створений, щоб захищати залізничні колії Львова. Успішно використовувався в протистоянні Росії та Австро-Угорщини.

Є інформація, що у часи Другої світової війни в цьому місці проходили випробування секретної ядерної зброї. На жаль, сьогодні цей форт занедбано, він поступово все більше руйнується і навіть уже названий як Місто привидів.

Звягель

Замок був створений князем Острозьким. Він вирішив, що дуже гарним місцем для фортеці буде лівий берег річки Случ, і власноруч заклав перший камінь. Відбулося це в 16 столітті. У часи Визвольної війни замок був зруйнований, на жаль, руками українського народу. Руїни довго перебували без змін, аж поки знову не згадалася минула міць фортеці. В пам’ять про минулу силу було вирішено відновити споруду, але її теперішній зовнішній вигляд дуже відрізняється від оригінальної будови.

Косий капонір

Ця величезна фортеця, зроблена з землі, друга у світі за розмірами. Її будівництво тривало майже 2 століття, і під його час було виселено жителів цілого району.

Косий капонір – лише частина цілої фортеці. Вона використовувалася для збереження вогнепальної зброї і бійниці, зручне розміщення під певним кутом дозволяло зробити більш ефективним вогонь з артилерійського знаряддя. Капонір служив і в якості політичної в’язниці – з середини 19 століття. На сьогодні фортеця є найбільшим музеєм, і тут можна побачити і камери-темниці, і відому «карету смертників», а також роздивитися багату колекцію зброї та інші знахідки.

 

За матеріалами igotoworld.com