Український Голлівуд, або Знамениті кінофільми, які знімали у нас

  • Відгуки : 0
  • Переглядів: 823
  • 0

Деякі місця, якими ми прогулюємося і нічого не підозрюємо, насправді пам’ятають кроки знаменитих акторів. А ми і не здогадуємося, які таланти були тут до нас. Але саме так і є, знайомі місця іноді стають сценою, де відбуваються культові кінематографічні події, причому вони можуть знаходитись у будь-якому куточку нашої країни. Так, наприклад, Одеса стала улюбленицею голлівудських режисерів. Серед них фільм «Перевізник», епізоди з якого знімались біля Чорного моря, в Перлині. А наші яскраві полтавські соняшники стали чудовими декораціями для кінокадрів з неперевершеною Софі Лорен.

«Д’Артаньян і три мушкетери»: Париж у серці міста Лева

Знаменитий фільм «Д’Артаньян і три мушкетери», створений ще за часів СРСР, навіки закарбував у стрічці палаци, розташовані на Західній Україні. Вже перші кадри показують нам чудові краєвиди Галичини. Родовим гніздом Д’Артаньяна в українських традиціях стає Свірзький замок, який показано в стрічці неодноразово. Він також є місцем, де король відпочивав на пікніку зі своїм почтом.

Львів’яни з легкістю впізнають в резиденції капітана Де Тревіля палац Потоцьких, знаменитий своєю розкішшю. Монастир Дешо сховався за стінами Вірменського собору, в одному із львівських дворів захищали свою честь на дуелі мушкетери. Львівський Будинок вчених став місцем, де сталася перша зустріч кардинала Рішельє зі славетним гасконцем. Резиденція Бекінгема розташувалась у знаменитому Олеському замку. А Підгорецький замок влаштував героям бал, на якому королева мусила показати королю підвіски, його дарунок.

Прекрасні декорації, на тлі яких проходив Марлезонський балет, насправді знаходяться у стінах Одеського оперного театру. І ще багато картин з краєвидами та інтер’єрами Одеси заховані серед стрічок Голлівуду.

Ось тільки облога Ла-Рошелі проходила не в Одесі – тут з’являється Хотинська фотреця, що в Чернівецькій області, яка виходить на передній план.

Софі Лорен і хутір біля Диканьки – чи є щось спільне?

Красуня у кіно та у житті, зразок та приклад для багатьох жінок, Софі Лорен завітала на Полтавщину в 1969 році: для зйомок фільму «Соняшники» знадобились саме наші чудові українські соняшникові поля. Жителі села Чернечий Яр (Диканський район) і сьогодні згадують, як декілька днів у вагончику, встановленому біля місцевого млина, жили гості з Італії. На прощання по закінченню зйомок Софі Лорен подарувала дітям місцевих жителів солодощі та цукерки, а одна з мешканок цього невеличкого села отримала на згадку про ці дивні часи шалик з крепдешину.

«Старики-розбійники» на вулицях старого Львова

Комедія «Старики-розбійники», відома всім кінолюбителям, створювалась саме тут, на вуличках Львова. Тут незвичайні «злочинці» Юрій Нікулін та Євген Євстигнєєв зробили своє викрадення століття. Рятуючись від своїх переслідувачів, Юрій Нікулін тікав львівськими вулицями. Місто можна впізнати майже відразу, з перших кадрів стрічки. Відомі місця Львова стали сценою для зйомок: площа Ринок, яку ми бачимо з різних ракурсів, Порохова вежа, багато сусідніх вуличок. Багато інших не менш відомих пам’яток старого прекрасного Львова.

«Війна і мир» у кадрах

Якщо ви пройдете екскурсією по Закарпаттю, екскурсоводи обов’язково розкажуть вам про історію давніх років, ще понад 50 років тому, про знамениті великі битви – Аустерлицьку та Шенграбенську, що торкнулися місцевих країв. Фільм Сергія Бондарчука, що взяв Оскара, знімався в селі Куштановиця Мукачівського району і став дуже великою подією. Сюди на місцевий знімальний майданчик з самого «Мосфільму» прибули понад 150 вагонів різного обладнання, а в батальних сценах приймали участь тисячі новоявлених «солдат».

Королева бензоколонки у Пирятині

Коли вирішували, де зніматиметься ця стрічка, думали дуже довго, шукали по всій країні, та така заправка, яка мала б відображати характер картини, все не знаходилась. Коли визначились з місцем – Пирятин – виявилось, що на самій заправці не можна знімати, адже вона має свої плани та терміни. Та й взагалі виникло питання щодо пожежебезпечності. Отже довелось будувати декоративну заправку, не справжню. Але вона була настільки схожа на справжню, що одного разу водій машини зупинився і намагався заправити свій транспорт. Румянцева, яку прийняли за справжню місцеву робітницю, не розгубилась і вирішила підіграти-пожартувати. Вона відмовила йому, доки він не поголиться та не вимиє свою машину. Спантеличений водій вилив все накипіле на місцеве «начальство», яке також не вирішило його питання, а далі і «міліціонер»… Всі наче змовились проти нього. Та розіграш нарешті розкрився, але водій не образився і посміявся разом з усіма. А ось ця сценка стала одним з епізодів фільму в подальшому – так життя впливає на сценарій. Зараз пирятинці можуть побачити цю автостанцію, до того ж при ній відкрили однойменне кафе, що стоїть саме на тому місці, де колись була декораційна станція. До речі, у кінострічці видно водонапірну вежу, яка і зараз є визітівкою міста.

«Весілля в Малиновці» та його наслідки для реального життя

В 1966 році, з травня по самий жовтень, маленьке село Хорошки, в Полтавській області, стало Малинівкою за сценарієм. Дуже вподобав садибу поміщика Щербатова, побудовану в 1848 році, режисер стрічки. Коли планувалися зйомки фільму, садиба мала чудовий стан і була віддана під школу.

Зривати сам навчальний процес не хотілося, тому поряд, не далі 100 метрів, побудували точно таку ж садибу, повну копію справжньої. Ленінград віддав статуї левів з залізобетону, діти бігали подивитись на зйомки, уникаючи занять у школі, а жителі села в чималій кількості стали тимчасовими акторами, знімаючись у масових сценах. Щирі селяни здружились з багатьма із акторів, проводили вільні вечори разом, навіть виникла одна романтична пара, історія яких закінчилась весіллям. Хлопець з села закінчив школу та ніяк не щастило йому в пошуку роботи, от він приходив щодня дивитись на зйомки. Саме там його і побачила жінка з групи – водій головного режисера. В кінці він таки поїхав з нею в Ленінград, знайшов роботу на «Ленфільмі», а там і весілля зіграли. Не так щасливо склалась історія садиби, що стала ареною для подій фільму: з часом садиба занепала, і так закінчилися її славетні дні.

«Пригоди електроніка»: Москва чи Одеса

Всі знають з дитинства відому дитячу стрічку «Пригоди електроніка». І ось виявляється, що епізоди цього фільму створювались в нашій Одесі. Південна Пальміра відразу впадає в очі жителям: Куликове поле, парк Перемоги, «Дитячий світ», Палац спорту тощо.

Головний герой, Сироїжкін, мешкав у будинку на Канатній, неподалік від моря. У фільмі можна побачити ще дуже багато споруд, розміщених у Південній Пальмірі. Та самі головні герої все ж таки були з Москви: Вова та Юра Торсуєви були відібрані з багатьох пар близнюків (понад 400), що сподівались пройти кастинг на головну роль.

«Смугастий рейс»

Серед одеських пляжів один отримав можливість стати відомим завдяки тому, що перетворився на знімальний майданчик для фільму «Смугастий рейс». Це був пляж Аркадія. Коли знімали сцени з групою «в смугастих купальниках», довелося встановлювати паркан в морі, створивши невеличку затоку. І все одно тигриця, одна з «акторок», стрибнула понад ним та потрапила на людний пляж. Серед людей виник переполох, та одна із співробітниць вчасно загасила тривогу та вдарила звіра рукавицею з брезенту, тим самим вгамувавши можливу небезпеку.

«Вій» та згоріла церква

«Вій» став одним із перших радянських фільмів жахів. Стрічка була настільки містична, що викликала багато незрозумілих подій, які неможливо пояснити мовою раціоналізму та здорового глузду. Самі актори стверджували, що зі стрічкою пов’язані незрозумілості. Наталя Варлей, що грала відьму, навіть трохи не скалічилась, випавши із гроба, що літав у повітрі. Врятувало її диво та реакція другого актора, колеги Леоніда Куравльова: він встиг таки підхопити дівчину, врятувавши від важких можливих наслідків. І це був не поодинокий випадок, що трапився на зйомках.

Фільм знімали в декількох місцях. Частину – в Чернігівській області, це було відображення старовинної козацької Георгіївської церкви, тої самої, що була зведена без використання жодного цвяха. Частину картини знімали також в Чернігівській області в Єлецькому монастирі. Доля ще однієї церкви, що знайшла свої місце в картині, виявилася доволі нещасливою: храм Пресвятої Богородиці, розташований в селі Горохолин Ліс (Богородчанський район), виконаний повністю з дерева, згорів повністю, без можливості відновлення. Містики вбачають в цьому розплату за те, що в церкві з’явилась нечисть. Пожежники ж більш реалістично побачили причину пожежі в проблемах з електропроводкою.

«За двома зайцями»: нарешті Київ

Андріївська церква надала притулок знімальній групі фільму «За двома зайцями»: в ній так і не знайшла свого щастя Проня Прокопівна, підступно обсміяна ницим Голохвастовим.

Для зйомок використовувались не тільки павільйони студії, а й історична частина славної столиці. Поділ, Михайлівська площа, Контрактова стали декораціями стрічки. На деяких кадрах можна навіть побачити панельні багатоверхівки, розташовані по дніпрових схилах, і навіть катери – а на вулиці йшов 1961 рік. Ось такий історичний конфуз.

«Тіні забутих предків» на тлі гуцульскої краси

Сергій Параджанов розкрив всю чарівну красу цього краю гір у своєму фільмі. Де ще знімати стрічку, основою якої стали твори Михайла Коцюбинського, як не на Гуцульщині. Це стало справжньою видатною подією для місцевих жителів сіл, що були поруч. У Верховині оселився режисер, зараз там створено музей фільму «Тіні забутих предків».

У Криворівні безпосередньо проходили зйомки стрічки. І зараз можна побувати в Гуцульській гражді, там, де починались та розвивались стосунки молодих Ромео та Джульєтти Гуцульщини.

«Перевізник-3»: і знову Одеса

Гучний блокбастер за сценарієм тісно пов’язаний з Україною, адже красуня з рудим волоссям є дочкою українського міністра. Це її викрали з метою отримання офіційного дозволу на утилізацію отруйних відходів в нашій країні. Фінал фільму частково знятий в Одесі, тому кожен, хто хоч трохи знайомий з цим славетним містом, з легкістю впізнає краєвиди Одеського порту.