Український фен-шуй

  • Відгуки : 0
  • Переглядів: 2567
  • 0

Свого часу, на межі століть, Україна вся була під впливом течії вчення фен-шуй. Виникла безліч усіляких магазинчиків з асортиментом китайської символіки, що мусила допомагати у вирішенні найрізноманітніших проблем побуту, роботи чи особистих справ. Етнограф Яна Яковенко саме тоді замислилась над тим, а чи був аналог таких речей-помічників та тенденції в нашій культурі, адже наші предки також дуже дбайливо слідкували за своїм житлом. А остаточно наштовхнула етнографа на думку детальніше прослідкувати традиції розмова з однією жінкою, що була прихильником фен-шуй. Коли дослідниця йшла з великою колючою гілкою акації, та дала їй пораду, де саме варто поставити цю гілку, щоб та відганяла лихо. Але думка самої дослідниці не співпала з цією порадою, адже в традиції слов’ян та ж дія виглядала зовсім по-іншому. Кожен залишився при своїй думці, але – чи може чужа традиція або ритуал мати ті ж наслідки та значення в іншій країні? І чи допоможе проста перестановка речей в оселі принести в неї щастя та гармонію, навіть якщо у вас є вдома книжка по фен-шуй.

Етнограф багато подорожувала селами, багато часу проводила в бібліотеках за книжками, що дало їй можливість зробити висновки: у наших предків кожна річ завжди мала своє місце, свої значення, на що були свої підстави. Наприклад, дуже часто дослідниця згадувала дім свого діда , що знаходився в Гуляйполі, в Запорізькій області. Пізніше, обробляючи зібрані матеріали, Яна помітила, що в його домі речі займали саме ті місця, що були вказані в цих матеріалах. І тоді дослідниця зрозуміла, що культура народу не може не залежати від тої землі, де він живе, що є його рідною землею. Земля, природа, погода, тваринний та рослинний світ, гори – це все формує культуру людини, її світогляд, її вірування та вподобання. І не буває однакових цінностей для людей різних культур та земель. Добро одних може стати лихом інших. Навіть вода, що є джерелом життя, такою ціниться в пустелях, там, де вона рідкість, а в болотистих землях, наприклад, вода може стати причиною смерті. Те ж саме з фен-шуй: для Китаю він перлина, а для нас не всі його ідеї будуть влучними. Тож насамперед треба думати про коріння та рідну землю, аніж наслідувати без роздумів чужі ритуали – зробила висновок Яна Яковенко.

Українці зараз дуже пишаються своїм корінням та нагадують сусідам, до якої гордої нації вони належать. Однак питання «А що саме означає – бути українцем?» - не кожен з них так вже легко дасть відповідь. Взагалі нацією можна вважати деяку спільність людей, що знаходять свій характер через єдину долю, що мають. Як у кожної людини є своя ДНК, так і в нації є свій неповторний код, який можна розшифрувати через казки, пісні, культуру, обереги. І сьогодні нам хотілося б зупинитись на початкових поняттях фен-шуй, але саме українського. І в цьому нам сьогодні допоможе розібратись Яна Яковенко.

Традиція розміщення предметів в оселі з метою гармонізації енергій прийшла, без сумніву, з Китаю, але її закони працюють як там, так і у нас, просто з урахуванням іншої землі, вважає пані Яна. Мова не про матеріальний достаток, а про землю, на якій живемо ми, на якій живуть китайці, ту землю, чия енергія та хімія впливають на нас. Адже ми є діти природи, землі, відповідно її закони впливають на нас і на наше життя. А закодовані вони в обрядах, ритуалах, які покоління передають одне одному.

Розміщення будинків, предметів у будинку вже безліч часу в Україні незмінні та закономірні. Ми можемо не знати достеменно про всі існуючі правила та закони, але на рівні інтуїції ми це робимо саме так, як закладено в нас історією. Яна Яковенко приводить приклад, як вона, не знаючи напевно, поставила в своїй квартирі праску на місце печі (якої, звісно, в міській квартирі не може бути), а це виявилась зона вогню, який мусить контролюватись. І розуміння цього прийшло не відразу, а з часом. Дуже довго Яна розважувала, як саме можна позначити місце печі в оселі, і жоден з варіантів не влаштовував. Але тільки випадковість призвела до розуміння того, що саме праска – органічно та правильно вписується в інтер’єр, розставляючи все по своїх місцях і по зонах. Може, інтуїція і є наш код, яким ми користуємось не усвідомлюючи цього? І чим тонше людина відчуває вібрації землі, чим ретельніше та уважніше прислухається до них – тим легше стає її життя, тим більше спокою в ньому та гармонії. І вібраціями землі розмовляють з нами наші предки – вважає етнограф.

Сила оберегів

Фен-шуй на Україні починався з новосілля. Зазвичай в будинок першим запускали півня, причому білого, адже він здавна символізував сонце. Білий півень освячував будинок. За більш старовинною традицією першим в будинок заводили… ніколи б не здогадались – коня! За ним йшов голова родини, а далі мотузкою через поріг затягував до житла всіх родичів. З цієї традиції бере початок і інша – коли молодята беруться за край рушника, а потім уже їх заводять в нову хату, а найстаріша по роду жінка сипле на всіх зерно. Провівши в новому будинку обряд, там залишали півня або кота. Було звичним різати свиню або барана на новосілля. І що цікаво, не всім родичам дозволялось заходити в усі кімнати нового будинку – тільки батько міг це зробити без порушень традицій.

Штори чи рушники

Рушники, міцний оберіг на різні випадки життя, і тут був доречним – ними прикрашали вікна та двері як оберегами. Кожний з них мав своє призначення та місце в будинку. Рушник на дверях називався Древом роду і мав свій цікавий специфічний орнамент. Предки надали дверям символ народження. Яковенко каже, що на собі спробувала ефективність такого рушника. Вона купила на базарі з нагоди новосілля рушник, не знаючи його призначення, але просто вподобала його. І за той час, поки він висів над вікном, її дочка несподівано стала досягати успіхів у заняттях музикою, чого раніше за нею не спостерігалось. Сама ж дослідниця, також несподівано, спробувала себе у вокалі, а її чоловік взагалі створив зі своїми друзями музичну групу. Дослідниця зацікавилась цим явищем, зайнялась вивченням рушників, і помітила, що вишивка на рушникові, виявляється, сприяла розвитку творчих здібностей у родини. Коли через рік вона через необережне прасування зашкодила вишивці на рушникові, дочка пішла зі школи, а сама жінка покинула свої зайняття. Згодом і чоловік залишив музику. Але на місці пропаленого рушника з’явився новий рушник, значення вишивки якого знову ж таки не було відомо. Жінка завагітніла, і саме в той час дізналась, що рушник з такою вишивкою вішають в оселях на вагітність. Таким чином дослідниця почала заздалегідь знайомитись з вишивкою, і наступний рушник був повішений вже свідомо – «Породілля». Дитина успішно і без проблем народилась вдома. Ще один висновок, зроблений Яною, в тому, що рушник, вишитий чужими руками, починає діяти не раніше ніж через півроку, а от вишитий власноруч – набагато швидше починає діяти. Наприклад, Яна вишила рушник для повитухи – і пологи почались через п’ять годин.

Калина

Колись прийшла до Яни подруга, яка розійшлася з чоловіком, і не дуже красиво та спокійно. І коли вона прийшла до Яни поскаржитись та пожалітись, та згадала, що колись читала: наші предки зривали в таких випадках три різних гілочки калини, від трьох різних дерев, і вішали їх над дверями входу. Саме так її подруга і зробила, і на диво сім’я зміцніла, стосунки відновились, а на сьогодні в них вже троє дітей. Випадок був не поодинокий: та ж порада іншій подрузі теж дала радісний результат, і невдовзі відбулося весілля.

Підкови над дверима

Підков, за традицією, було дві: одна вгору кінцями, над дверима, а інша кінцями вниз була прибита до порогу. Таким чином верхня підкова є символом благодаті Божої всього, що йде до нас зверху, всілякого добра та статку. Нижня має задачу прийняти все в будинок і не дозволити добру розійтися по світу. Нижню підкову іноді міг замінити глечик, закопаний під поріг. Він слугував чашею, яка накопичує добро, що приходить до будинку. Пороги зазвичай робили високими, щоб не дати воді зайти у хату та щоб не було протягів.

Часник

Практичність українців спостерігалась і в предметах-оберегах. Крім своєї захисної функції, предмети мали ще й суто практичну сторону і були корисні в господарстві. Наприклад, такі обереги, як в’язанки сухотрав’я або часнику, були дуже поширені. Але такий букет не тільки для краси мав бути: кожен вид трави мав цілющі якості, а крім того відганяв комах своїм духм’яним ароматом. Коли хтось із родини хворів, листя та трави з цих букетів заварювали та пили лікувальні настої.

 
Залишити відгук  ↓
 
Ще ніхто не залишив відгуків.