Традиційні символи Святвечора та українські різдвяні традиції

  • Відгуки : 2
  • Переглядів: 3188
  • 5 Традиційні символи Святвечора та українські різдвяні традиції

Ще з дитинства всім відомо: на Свят вечір готують 12 страв та вся родина збирається за столом в батьківській хаті. Проте мало хто знає звідкіля походять ці та інші різдвяні звичаї і чому ось вже багато століть вони зберігаються.

З першу хочеться відмітити що Різдво та Святвечір є одними з най важливіших та багатих на традиції свят в житті українців. Розпочинаються різдвяні святкування зі святого вечора (цей день передує самому Різдву). В переддень Різдва усі члени родини, окрім немовлят та дуже малих дітей постують цілий день, вечеряти починає родина лише після сходу першої зірки. На протязі дня кожен з членів родини виконують свої передсвяткові обов’язки, так мати готує святкові страви, батько разом з дітьми прикрашають покуття для Дідуха.

Для святкової вечері зазвичай готують 12 пісних страв, тобто без додавання вершкового масла, молока, сметани, яєць і звісно ж м’яса. Дотримання саме числа 12 обумовлюється переконаннями наших предків в тому що за народними міфами це число сонця, а за християнською традицією така кількість страв символізує 12 апостолів Христа. Проте існують деякі регіональні варіації в кількості страв й в деяких місцевостях подають лише 9 страв.

Після сходу першої зорі родина ставши навколішки молиться перед образами, потому голова родини або найстарший її член запалює свічку й родина сідає вечеряти. Окрім молитви до Бога, пам’ятали й про його помічників-ангелів, символічно припрошуючи їх до святкового столу. Для того аби янголи знали що їх чекають саме в цьому будинку, голова родини брав трохи куті підкидав в гору, так аби вона прилипла до стелі. Підлогу в оселі застилали сіном або соломою.

Наші пращури вірили, що вночі на гостину можуть завітати душі померлих родичів адже Святвечір родинне свято не зважаючи чи живі члени родини чи ні. Тому після вечері всі страви лишаються на столі, ложки або також лишають на столі або закладають за перевесло Дідуха. Запалену святкову свічку також лишають на столі.

Важливим моментом при святкуванні цього свята було нагодувати та доглянути худобу. Для частування худоби господар набирав по ложці кожної страви, брав хліб, часник та сіль й йшов до хліва чи стайні. Вважалося що в ніч проти Різдва відкривається небо й худоба зможе поскаржитися Богу на свої хазяїв, тож догляду за нею приділялося особливе значення.

Головні атрибути святкової вечері

Найважливіша страва на святій вечері – кутя. готується кутя з вареної пшениці й щедро приправляється медом, маком, горіхами та сухофруктами. Вживання цієї страви в переддень Різдва програмувало наступний рік на добрий урожай, приплід худоби та продовження роду. Також ця страва є символом єднання людства з Богом та світом померлих. Варене збіжжя з медом та маком є своєрідним актом жертви Господу, отже пшениця – сакральна частина святої вечері. Страва з вареної пшениці та меду ще називається коливам й за традицією подається на поминальних обідах. Як бачимо, тема єднання світу живих та спочилих, життя та смерті є наскрізною для Різдвяних днів.

Мак символізує мучеництво та невинно пролиту кров. його освячують два рази на рік - на свято Маковея (перший Спас, що святкується 14 серпня) та на Преображення Господнє (другий або Яблучний Спас, святкується 19 серпня). Додавання маку до куті символізує безкінечну множинність різноманітних Божих ласк, що були отримані людством в результаті жертвоприношення Христа. Освячений мак використовують ще й як сильний оберіг від нечистої сили, ним обсипають двір та будівлі аби ніяка нечисть не могла пробратися до господи.

Мед на святковому столі уособлює символ Божого слова та чистоти. На святвечірній стіл мед обов’язково подають в окремій посудині.

Гриби чи горох для вечері варять та заправляють соняшниковою (або іншою рослинною) олією. Ця страва символізує Божу весну та християнське життя.

Найпоширенішою пісною першою стравою є капусняк, готується він з січеної квашеної капусти та приправляється рослинною олією. Капуста виступає символом міцності та простоти, єдності навколо основи. Мабуть це і є найголовнішим символом християнської родини, що збирається за одним столом.

Ще однією з традиційних перших трав для вечері є борщ. Його також готують пісним із квашених, рідше свіжих, буряків. Борщ символізує торжество добра та відзначається міцністю та простотою, що є прикметами новонародженого Сина Божого. Борщ для Різдва заквашують буряковим квасом, який готується заздалегіть, тому такий борщ має насичений темно-червоний колір й за переконаннями деяких дослідників уособлює кров віфлеємських дітей, знищених за наказом царя Ірода.

Голубці невід’ємний атрибут українського Різдвяного столу. Готують голубці у вигляді загорнених листків капусти з пісною начинкою. Сама назва цієї страви вже вказує на символічність та ототожнюється з символом голуба. Голуб для християн уособлення Божої любові, символ краси, сили та Святого Духа.

Страви з риби також широко поширені на святковому столі й зумовлюється це тим що саме риба є символом Христа. З грецької абревіатура ІХТІОС (тобто імя Ісуса) читається ніяк не інакше як «риба». Також саме образами риби зображають Трійцю, у вигляді трьох переплетених рибин або трьох рибин з однією головою.

Звичні вареники з капустою на святвечірньому столі символізують достаток та благополуччя. існував звичай в один з вареників заліплювати монету, й той хто її знайде буде багатим протягом року.

Млинці ще з часів язичництва уособлювали символ сонця, з прийняттям християнства новим «сонцем» став син Божий. Таким чином сонце – символ Божого Слова, так як Господь то світло, отже сонце символ Бога.

Каша традиційна та звична страва для українців, переважно з пшеничної крупи, символізує продовження роду. Це народ Господень який збирається та преображається навколо новонародженого Месії. Каша на святковому столі символізує союз людей завдяки освяченню роду людського через Сина Божого. Символічність каші також походить від значень сонця та зерна, тобто це та основа що має бути міцною в кожному християнинові.

Коржі або пиріжки символізують здоров’я, щастя та довголіття, що людина отримає в спілкуванні з новонародженим Ісусом. Цікаво, про коржі як про милу Богові страву згадується в Старому Завіті.

Узвар (Вар) насичений та ароматний відвар з сушених груш, яблук, слив та абрикосів. Цей напій репрезентує людське життя, яке надає кожному Христос, ставши сам людиною. Вода, особливо освячена в церкві, символ здоров’я, духовного відродження та воскресіння, також це сильний оберіг від нечистої сили. Свята вода символ очищення і душі і тіла.

Часник також обов’язково присутній на столі, проте його кладуть під скатертину. Для християн часник- символ очищення від гріхів, символ здоров’я та родючості, а присутність його на святковому столі – побажання щасливого розмноження родини. також в народі часник використовується як сильний оберіг від шкоди нечисті.

Пампухи (пампушки) випікають на олії з пшеничного борошна. Ця страва уособлює в християнстві тих святих, котрі отримали вічне життя, повіривши в Ісуса. таких послудувачів мільйони, тому кожен християнин покликаний до такого ж повноцінного та солодкого вічного життя. Пампухи символізують свято, радості даровані людству Богом.

Калач (васильниу, василь, керечун) - хліб спечений у великих круглих формах подібних на сонце. Хліб завжди виступав символом і життя, і смерті й воскресіння, символізував поживу й для тіла фізичного й для душі людської. Виходячи з такого важливого значення хліба й ставлення до нього відповідне, його не можна викидати, топтати, а вже коли впав то треба підняти, поцілувати та спожити. також хліб головний символ гостинності. Для християнського люду хліб – це Ісус : «Я – хліб живий, що з неба зійшов». Окрім калача, котрий обов’язково клали на солому, а в деяких районах Прикарпаття й по два калачі кладуть, щоб підкреслити Боже та людське уособлення Христа, випікали до Різдва й інший обрядовий хліб який символізував сонце (маланку, василя, керечун). голова родини в переддень Різдва брав такий хліб, воду та тричі обходив своє господарство окроплюючи його тією ж таки водою. Вважалося що таким чином очищається подвір’я від лихого та припорошується добробут.

Свічка важливий та необхідний атрибут на різдвяному столі. Вона символізує початок життя новонародженого Сина Божого. М’який віск виступає знаком добровільної жертви людини Господу, виступає свідченням віри та незалежності людства до божественного світла. Свічка супроводжує віруючу людину все життя від хрещення до самого вічного спочинку. Свічка головний символ готовності людини до зустрічі з Богом.

Сіль також кладуть на святковий стіл разом з свічкою, маком та медом. Сіль показує внутрішню суть людини. За народним звичаєм її використовують не лише як важливий складник страви, а й як сильний оберіг від нечистої сили та відьом.

Символічне значення столу на Святвечір

В ці святкові дні стіл символізує Тайну Вечерю, на яку Ісус зібрав своїх апостолів. Стіл – символ єдності, порозуміння, вміння вислухати, це місце зустрічі поколінь, місце де передаються традиції, звичаю та родинна мудрість, місце спільної молитви та місце для зібранняі родини разом. За давнім звичаєм ніжки столу для святої вечері обв’язують ланцюгом, щоб родина трималася купи та була дружньою й міцною. також стіл – це місце де спочиває новонароджене Дитя Господнє, всі столи будь то стіл у храмі (престол), стіл де відбувалася Тайна Вечеря, стіл де збирається родина, мають головного гостя Ісуса. А щоби святвечірній стіл міг так називатися на нього кладуть на сіні калач, на знак згадки про те як Ісус лежав в яслах.

Основні риси притаманні святкуванню Різдва

Найголовніші та яскравіші родинні свята саме Різдвяні. Починаючи зі Святвечора уся родина збирається в батьківській хаті, вшановують своїх предків, радіють народженню

Христа. Свята вечеря є важливим, хоча й досить своєрідним, символом об’єднання роду.

Ні для кого не секрет, що головними символами Різдва на Україні є різдвяна зірка, дідух, вечеря, вертеп та коляда. Щодо зірки то ми сприймаємо її як звичне явище хоча саме цей атрибут уособлює символ народження Христа та ототожнюється з Віфлеємською, яка сповістила про народження Ісуса та схід якої чекають на Святвечір. Восьмикутна зірка – символ світла, сонця та Бога. Варто зазначити що християнська зірка саме восьмикутна, на відміну від іудейської шестикутної та язичницької – п’ятикутної. Цифра вісім символізує восьмий день, вічне царювання Месії.

Важливий символ Різдва для українців – дідух, він символізує урожай, добробут, багатство, безсмертність предків, духовне життя українців та виступає оберегом роду. Дідух виступає символом прадавньої християнської віри, що потребує конкретизації в матеріальних людських взаємовідносинах. Дідух – уособлення духа діда, тобто всіх попередників роду. Зазвичай дідух це сніп вівса, котрий на Святвечір господар разом з сином вносять до хати та ставлять на покуть, разом з тим син стелить солому та сіно на долівку та на стіл під скатертину. Якщо ж в родині не має синів то всі дійства пов’язані з дідухом робить сам господар. Виходячи з того що дідух символ родоначальника родини, вважалося що навколо нього збираються душі померлих родичів тому біля нього клали ложки та лишали на ніч обрядову страву-коливо, аби вся родина могла долучитися до святкової вечері.

Улюбленим дійством для українців є вертеп. Це театралізоване дійство котре зображує історію появи на світ Сина Божого, це також прославлення Бога через дійство, що зображує різдвяну містерію. Ряджені ходили домівками й відповідно до своїх ролей виконували певні дії, так скажімо чорти робили шкоду, жиди залицялися до жінок. Такі театрально-ігрові дійства поєднували дві речі народження та смерть.

Поняття ж коляди має три значення. По-перше це молитовні пісні, сповіщаючи про народження Ісуса у Віфлеємі, а колядники в цьому випадку уособлюють ангелів що сповіщають цю новину.

По-друге колядою часто називають всі Різдвяні свята, тобто використовують у якості синоніма до Різдва.

По-третє Коляда за давньоукраїнською міфологією мати Сонця та богиня неба. її ім’я походить від слова «коло», стародавньої назви сонця. Згідно легенди, щороку, в найдовшу зимову ніч, Коляда народжує нове Сонце – Божича. Святкування цього народження відбувалося в період з 26 грудня по 6 січня за старим стилем з різноманітними дійствами та запалюваннями вогню. Саме з цим явищем вчені та дослідники пов’язують появу українського вертепу. Велика популярність язичницького свята примусила церкву підпорядкувати цій даті Різдво. А відгомін багатовікових традицій святкування Коляди дійшов і до нашого часу у вигляді колядування.

 
Залишити відгук  ↓
 
2 відгуків
1 відповідей
1 оцінок
100% 1 позитивних
5  
Корисність відгуків
0 голосів
0