Традиції українського мистецтва та їх нове життя

Українська національна культура - невичерпне джерело традицій і фонтан нових цікавих ідей для сучасний майстрів. Багатьох не залишають байдужими традиційні народні ремесла - Петриківський художній розпис або вишита українська сорочка, тканий чи вишитий український весільний рушник або гончарні вироби, виготовлені з дотриманням старовинних традицій обробки глини. Але не всі знають, що це далеко не повний перелік декоративно-художніх прийомів, які використовували стародавні українці для оздоблення житла, одягу, предметів домашнього вжитку.

У наш час українські культурні надбання отримують нове життя. Будь-хто може взяти участь в зміні оточуючого світу, використовуючи для цього народні традиції українського самобутнього мистецтва.

Модним в наші дні проявом патріотичних почуттів стало розписувати машини в національному українському стилі. Не є винятком і українські сорочки - вишиванки, традиційні візерунки яких охоче наносять на особисті авто.

Старовинна символіка українських візерунків дуже різноманітна, однак легко взнається. До таких символів належать: коло з точкою - солярний знак, що символізує Всесвіт і Сонце; дерево життя - символ минулого, сьогодення і майбутнього, які, за уявленнями давніх, оберігали власника від злих сил, недобрих і заздрісних очей; різні геометричні фігури: трикутник або ромб символи тривимірності простору, квадрат - символ переходу від Земного існування у Вічність. Поширеними символами також є вигнуті і хвилеподібні лінії, завитки та кривульки, які символізують безперервний рух і невичерпність енергії, змінність життя.

Окреме місце в національній символіці займає хрест. Його значення трактується по-різному: як символ простору і часу; матеріального і духовного начал, як символ чотирьох елементів і як уособлення жіночого і чоловічого. Однією з найдавніших різновидів хреста є свастика, яка символізувала Сонце, яке приносить тепло, удачу і щастя. І звичайно ж використання в узорах різних квітів, які як правило були з парною кількістю пелюсток, частіше всього шість, що свідчило про красу і гармонію навколишнього світу і служило оберегом.

Як видно орнаментальні мотиви в традиційних українських візерунках володіли певним сенсом. В них використовували тільки такі символічні знаки, які могли принести удачу і добробут, захищали від можливих напастей і бід, приносили багатство, як духовне так і матеріальне. У наш час багато хто не розуміє сенсу написів, переданих в візерункових зображеннях унікальних старовинних виробів, якими вони володіють в силу різних причин та обставин, крім того, не вірять в їх значення і силу. Однак, володіючи такими зразками зможуть відчути себе малою часткою мудрої, сильної і древньої нації.

Цікавий і самобутній напрям національного мистецтва - орнамент набійки. Набійка - тканина з нанесеним вручну візерунком. Візерунок наносився з дошки, на якій було завдано виступаючий плоский орнамент. Такий вид прикраси широко використовували в XVIII - XIX століттях в українських хатах для оздоблення предметів домашнього побуту: скатертин, рушників, наволочок, простирадл, покривал, а також повсякденного та святкового одягу. Для непосвячених вони здаються простими, нецікавими і витіюватими, але саме в цьому і полягає їх історична цінність. Вони ненастирливо і добре виглядатимуть на стінах або вікнах в будь-якому приміщенні. І хоч на перший погляд, здаються звичними та добре відомими, в дійсності зустрічаються вкрай рідко, їх вдалося відновити за збірниками української народної творчості.

Ще один вид самобутнього українського декоративно-художнього мистецтва - витинанки. Витинанки - це вирізані ножицями, ножем або витесані сокирою з паперу, деревини та інших матеріалів, ажурні або силуетні зображення, сюжетні та орнаментальні композиції. Вони використовувалися для оздоблення житла: розміщувалися на печі і стінах, навколо вікон, ними прикрашали полиці з посудом і сам посуд. Зараз техніка виготовлення витинанок стрімко відроджується. Сучасні майстри з виготовлення цих прикрас розвивають і примножують старовинні народні традиції українських умільців: розширюють структуру композицій, наділяють новим сенсом їх художні межі.