Лялька-мотанка - історичні витоки оберега

Що таке лялька, яка історія її виникнення, навіщо вона - якщо поринути в суть цього явища, ми можемо знайти інформацію, яка може бути корисною. Так, Вікіпедія дає нам визначення ляльки як якогось предмета, зробленого у вигляді людини, іноді тварини. Робиться лялька з найрізноманітніших матеріалів: дерева, пластики, тканини, паперу, порцеляни та багатьох інших матеріалів. Саме слово, «лялька», має різні значення, пряме та переносне, і в переносному це означає – дуже модно вдягнена жінка, тупувата при цьому і бездушна. Так визначає це явище лінгвіст Даль в «Тлумачному словнику живої великоросійської мови».

На інформаційних ресурсах фахівців - майстрів-лялькарів, наприклад, можна знайти визначення ляльки як зменшеної моделі людини чи тварини, деколи вигаданої, причому що характерно - лялька в різні часи своєї історії мала різні призначення. З 20-го століття ляльки стали не тільки предметом гри, але й елементом колекціонування. Хоча ігрова функція зберіглася за ними і сьогодні.

Традиційно ми звикли уявляти ляльку як улюблену іграшку, частину нашого дитинства, згадувати лялькові магазини й ту атмосферу казки та лицедійства, яка таїлася за їх дверима. Але це поняття набагато більш глибоке і широке, якщо ми задумаємося про ляльку народну, слов'янську. І тоді перед нами відкриється зовсім інший світ, навіть ціла галерея світів - і в них буде філософія, релігія, магія, психологія та багато інших потоків інформації та енергії. Традиції, обряди, ритуали, історія, культура - все це несе в собі народна лялька.

Ймовірно, всім нам відомі моторошнуваті ляльки вуду, інші не менш страшні істоти і предмети, які застосовуються в магії. Вони уособлюють собою людину в різноманітних магічних ритуалах і чаклунстві, будучи методами симпатичної магії - магії, яка припускає, що всі дії, здійсненні з лялькою, після магічного супроводу будуть відбуватися і з самою людиною, яка є об'єктом чаклунства. Це притаманне різним культурам, наприклад, європейській, африканській, індіанській.

Але перш за все, як ми звикли бачити, лялька більшою мірою є іграшка, сувенір, персонаж. Якщо вона при цьому майстерно виконана, авторська - вона по праву може вважатися витвором мистецтва, її чекатимуть в колекціях, більше того - в музеях. Лялька присутня і в різних галузях діяльності людини, як, наприклад, лялька-манекен. І кожен вид ляльок має свою сформовану історію, цікаву, а іноді й корисну.

Особливо цікава історія ляльок з сакральним змістом - вона йде корінням в далеку давнину, оточена язичницькими ідолами, ховається за символами, переплітається з релігією, пов'язана зі скульптурою, зображена в різних матеріалах - дереві, глині, камені. Її прообразами були Боги й Богині, духи, добрі та злі. Такі ляльки брали участь у ритуалах і обрядах, заміщали собою людину в різних релігійних дійствах, працювали оберегами для наших праотців. Цілком імовірно, що тоді ж виникли й ігрові ляльки, які заспокоювали дитину, давали наснаги її фантазії і виробляли необхідні соціальні навички. Історія ляльки дуже щільно пов'язана з історією людини в цілому, а значить, налічує не меншу кількість років, а можливо, й всі 40-50 тисяч років, якщо вірити історикам.

Першою лялькою, факт існування якої вперше зафіксували вчені, вважається лялька з мамонтової кістки, яку знайшли в Чехії під час розкопок, і їй близько 30-35 тисяч років. У неї були рухливі кінцівки, цілком вцілілі. Ляльки були ще в найдавніших цивілізаціях - Римі, Єгипті, Греції - про це говорять археологічні розкопки. Матеріал, з якого вони були створені - це глина, камінь, дерево, слонова кістка. Ляльки, виконані з дерева, були знайдені в Єгипетських гробницях ще в 2000 році до н.е. Ляльки Єгипту, з рухливими ручками - ніжками і навіть з набором одягу, були знайдені в 200 р до н.е. У першому столітті н.е. в Греції виготовлялися ляльки з глини. У третьому столітті до н.е. ганчіркові ляльки були в Римі. Поруч з маленькими єгиптянами в могилах знаходили при розкопках ляльок, причому одягнених у модні тогочасні вбрання.

А вже традиційні японські ляльки - їх історія не може не викликати інтерес. Серед них можна побачити ляльок Догу, що датуються 8000-200 роками до нашої ери, похоронних ляльок Ханіва, 300-600 роки до н.е. У 11 столітті археологами були знайдені ляльки, які виконували функції іграшки.

Що стосується слов'янської ляльки мотанки, то її історія йде ще від культури Трипілля. Ці поселення людей на території, яка зараз називається Україною, були ще до формування Київської Русі, і саме звідси надалі прабатьки слов'ян почали своє розселення на північ, північний схід, тобто території, що нині є частиною сучасної Росії. Це розселення вглиб Великого Лісу проходило по річкових артеріях, так племена рятувалися тікаючи від набігів кочівників, залишаючи свої багаті чорноземом землі Великого Степу.

Трипільські поселення зародилися в 5400 до н.е. Сама цивілізація жила близько двох тисяч років, до 3200 року до н.е. Сліди цієї цивілізації вперше були виявлені в 1897 році під Києвом, біля селища «Трипілля», звідки і пішла назва. Археолог, який виявив це життя - Вікентій Хвойка.

Цивілізація у свої кращі часи була дуже розвинена: міста росли одне за одним, в них процвітали ремесла, мистецтво, зводилися архітектурні культові споруди, почала розвиватися писемність. Територія її, користуючись сучасними географічними поняттями, простягалася між Трансільванією і Дніпром, Волинню і Чорним морем. Художня кераміка Трипілля була дуже високої якості і послужила базою для виникнення кераміки античності 2000-1850 років до н.е.

Подібність Трипільської культури та культури островів, що знаходяться в Егейському морі, вказує на те, що територія Трипілля була заселена племенами, які прийшли із Середземномор'я, і так було створено єдиний простір етносів між берегами Криту і Дніпра.

Саме трипільці почали одними з перших замість збирання рослин вирощувати сільськогосподарські культури, замість полювання стали розводити домашніх тварин. Цьому сприяли природні умови, вигідні для початку землеробства і скотарства.

Хотілося б навести витяги з праць Олександра Стражного «Архетипи стародавніх племен Придніпров'я. Трипільська цивілізація ». Так, він говорить, що цивілізація Трипілля вперше серед землеробських товариств того часу вирішила питання забезпечення харчування. Причому настільки серйозно, що продуктами користувалися не тільки самі, але й експортували в інші цивілізації, що існували в ті дні - Єгипет, Месопотамію, Кавказ, Малу Азію, Крит, Балкани.

Високі землеробські здатності уживалися з талантами ремісничих майстерень. Для того часу було характерне використання кам'яних знарядь праці, а у Трипіллі вже в 3600-3150 роках до н.е. оброблявся кремній в майстернях, як основна неолітична сировина. Використовувався він для наконечників стріл, скребків, серпів, топірців та інших корисних в господарстві предметів ужитку.

Бронза почала застосовуватися і оброблятися у світі наприкінці 3 тисячоліття до н.е. А трипільські бронзові предмети зафіксовані в 5 тисячолітті, причому високої якості - без газової пористості або усадочних дефектів чи тріщин. І цих предметів було дуже багато в ужитку, таким чином мідні знаряддя не були розкішшю або унікальними виробами.

Судячи з усіх розкопок, знахідок можна бути впевненими - трипільське суспільство жило мирним, благополучним життям, майже райським. І неважко жити в раю, якщо немає ворогів. І немає ніяких слідів і ознак серйозних військових баталій чи зіткнень - тільки ознаки невеликих конфліктів, наприклад, в одному місці знайдено кілька десятків наконечників стріл. І це все! Не чинили тиск племена диких степів на поселення Трипілля, що не дивно - адже їх ще не було тоді. Був приручений кінь, але збруя говорить нам, що він не використовувався у військових цілях.

Сакральні переконання трипільців дуже походили на світогляд античних народів, що жили в пізніші століття, слов'яни включно. Культ Великої матері, сонце і його зображення у вигляді спіралі, хреста, кола, бик як символ багатства і землеробства, символи неба, води. Поклоніння заслуговували і сили природи - Небо, Сонце, Земля, Вода. Ідея устрою світу в три яруси, можливість відродження людської душі через проведення магічних ритуалів. Були створені вівтарі у вигляді хрестів, чаші для наступних жертвоприношень, храми різних культів, які були досить складними архітектурними конструкціями.

Особливе місце займала фігура жінки в культурі Трипілля. До неї підходили з повагою, про що говорять численні жіночі зображення, статуї, фігурки. У кожному поселенні археологи знаходили фігури Богів з глини. Статую Богині-Матері було символом родючості та материнства, і часто зображувалося як богиня Макош, відома у слов'ян, яка тримає підняті вгору руки.

Суспільство дуже поважало в той час жінок. Зображення та фігурки жінок були наділені особливою красою і шануванням, були високохудожні, сповнені примітивного еротизму і дуже естетичні. Жінки були серйозними майстринями і шанованими господинями, вели домашнє господарство і займалися мистецтвом і ремеслами, наприклад, розписом кераміки. Ткацтво, виготовлення та декорування одягу, прикрашання його орнаментом - ось місця докладання жіночих рук і творчої сили. У будинках часто археологи виявляли ткацькі верстати. Вчені впевнені в тому, що прикраси на начиння і предметах домашнього вжитку, на одязі були відображенням первинної магії, сприяли переговорам і взаємодії з потойбічними силами, могли уберегти і захистити власника будинку та його мешканців.

Цілком можливо, що і ляльки мотанки зародилися вже тоді, в епоху розвинутої цивілізації Трипілля, будучи елементом жіночої магії, який чимось нагадує медитацію - заспокійливим і таким, що налаштовує на хвилю високої сили. Лялька-мотанка передавалася від предків нащадкам, уособлюючи Знання, що йде від покоління до покоління, Знання. в якому сплелися традиції, цінності, вірування і погляди.

Дослідники також схиляються до того, що мотанка походить від трипільської цивілізації тому, що вона містить багато значень, сакральних, космогонічних, початок яким було покладено ще в ті часи. Наприклад, в основі голови мотанки скручена сварга, що символізує розвиток, рух, і її ми можемо знайти практично на всіх глиняних виробах.

Створення ляльки починається з її змотування, і відбувається це по спіралі, що дуже схоже на спиралевидне закручування енергетичних вихорів. Це також вказує на зростання, розвиток, викликає асоціації з виникненням, зародженням чогось нового, примноженням його. Весь Всесвіт рухається по спіралі, і це самий природній напрямок. Спіраль нагадує нам про створення усього світу, ріднить слова «вихор», «сповивач», «повитуха» та інші подібні однокореневі російські та українські слова. Сакрально і те, що лялька безлика - це показує її перебування поза межами часу і простору, робить її схожою на Велику Богиню, наділяє її функцією провідника сили. Безликість ляльки підтримує процес енергообміну з господарем, так вона завжди може служити оберегом. Якщо ж обличчя-образ буде створено більш чітко, навіть нав'язано сприйняттю, це може не бути віддзеркаленням внутрішнього світу людини, якій вона створена в обереги, і тоді завдання ляльки буде порушено і виконати захист людини буде неможливо, та адже для цього вона і створювалася. Трипільська спіраль, яка виникає в момент вкручування-формування голови ляльки, проводить ідею про призначення ляльки, про ту мети і задачі, які викликали її створення. Творець ляльки намотує ті мислеобрази, які виникають в його голові і спрямовані на людину, що буде захищена, в голову ляльки, одухотворяючи її цією чистою енергією свого наміру. Коли голову-скрутку накривають клаптиком тканини, лялька оживає і приймається за виконання свого захисного завдання.

Один з істориків-дослідників, Людмила Тимошенко, вважає, що лялька-мотанка є продовженням переданих нам послань від предків, зашифрованих у глиняних пам'ятниках, у похованнях, предметах побуту. Все це було позначено шляхом археологічних досліджень. У трипільських поселеннях археологами був виявлений іграшковий посуд, що означає, вже у той час повинна була існувати і лялька. Ткацтво, візерунки на тканині та орнаменти на кераміці служать доказом версії, що коріння і витоки мотанки все ж там, у трипільській культурі, адже її світогляд так глибоко сакральне і наповнене творчістю.

Знання і правила створення ляльок ретельно охоронялись, навіть ім'я лялькарки, що створювала мотанку, ховалося від чужих вух, адже вона була берегинею обрядів і культурних традицій роду, вона одна володіла цією жіночої магією досконально. Так оберігалася те, що приходило до предків від їхніх предків, як важлива і цінна спадщина.

Причини зникнення Трипільської цивілізації не вивчені і існують тільки в здогадах і версіях. Можливо, її існування було обумовлено природними чинниками, і зникнення безпосередньо пов'язане з однією з катастроф або природних катаклізмів. Територія Євразії, наприклад, залежала від фаз похолодання і потепління, і це було дійсно досить життєвим нагальним питанням. Дослідники клімату говорять про ці періоди як про кліматичні міні-апокаліпсис.

Повернемося до Олександра Стражного і його архетипів. Він каже у своїй праці, що з другої половини 3 тисячоліття до н.е. там, де ще вчора були міста Трипілля, сформувалися поселення деяких племен «ямної» культури. Ці племена становили собою якусь суміш напівкочових громад, налаштованих дуже агресивно, і протримався такий союз близько тисячі років. «Ямники» жили в населених пунктах з невеликих сіл, що складалися з ям-землянок, або з городищ, укріплених для оборони від можливих нападів. Подальші тисячу років, весь бронзовий вік на землях сучасної України проживали племена з різними культурами. Дослідники знайшли близько двадцяти культур: катакомбної культури, шнурової кераміки, зрубної культури та інші. Всі ці племена жили кожне своїм життям, розвивалися по-різному і рівні розвитку теж мали різні, мали свої культи, вірування і богів, і все ж у них було багато спільного, що є доказом деякої наступності цінностей, притаманних даній території.

Є історики, які вважають, що тоді ж виникли і предки слов'ян, об'єднання народів спорідненого походження, із загальними землями і близькими мовами.

Як пише Олександр Стражний, Трипілля, як всі інші високорозвинені цивілізації, перестало існувати в момент, коли так повеліла Історія. Але всі вироби цілих поколінь бронзового століття - "катакомбників", "ямників", "зрубників" тощо - несуть на собі символи Трипілля. Вони так само чітко видні на кераміці залізного віку, так званий скіфо-грецький період, їх несуть вази сірого кольору Черняхівської культури. Сільськогосподарські технології, орнамент, обряди врожаю тощо продовжилися і в Київській Русі.

Як не шкода, але тканинна лялька ніяк не могла зберегтися з часів Трипілля до наших днів. Тому історія її зародження саме в цій цивілізації є недовідної версією, якими б вагомими здогадками вона не супроводжувалася. До того ж при Радянському Союзі не було прийнято говорити голосно про сам факт існування цієї цивілізації, щоб не провокувати українців на спорідненість з таким високорозвиненим предком. Позиція трохи дивна, оскільки слов'яни в цілому мають пряме відношення до цього прародича і по праву можуть ним пишатися.

Історики і сьогодні не впевнені і не одноголосні в питанні історії походження східних слов'ян. Питання це до кінця не вивчене і має різні версії, зокрема і про території його формування, і час цього процесу. Найпоширеніша і переконлива версія стверджує, що перший етап розвитку слов'янства, інакше праслов'янський, проходить у другій половині 2 - 1 тисячоліття до н.е. Даний період історики вважають початком формування археологічних культур, що пізніше стали характерними для слов'янських народів.

Життя і побут слов'ян завжди були дуже тісно переплетені з природою та її містичними силами, а також родовими відносинами, так виникли культ шанування сил природи, а також культ предків. Об'єктами поклоніння стали Сили Природи: Сонце, Земля, Місяць, Небо. Віруванням слов'ян стало язичництво, найбільш шанованими богами в пантеоні були Боги Неба і Землі, Бог Вогню, Бог грому і блискавок, Бог Сонця , Богиня Воли та інші сили. Крім вищих божеств, були і більш дрібні духи, як добрі, так і злі - лісовики, домові, русалки, банники, духи хвороб і багато інших, пов'язані з процесами і побутом предків. У цей час побутував вже календар на дванадцять місяців, на чотири пори року. День весняного рівнодення служив початком календарного року, коли день ставав довшим ночі і домінував над нею.

Борис Акунін у книзі «Історія Російської держави», коли торкався питання походження слов'ян, згадав, що слов'янські корені і переміщення по карті дуже туманні і не доказові.

Так, пише автор, приблизно в другому столітті християнської віри починають згадуватися племена, які можна назвати слов'янськими, як кажуть письмові джерела. І вже в середині першого тисячоліття слов'яни почали ділитися на групи - західна, середня, східна, і кожна в свою чергу сприймала культурний вплив найближчих географічних сусідів, таким чином набуваючи нових етнічних відтінків і позбавляючись деяких раніше наявних.

Східно-слов'янські племена були об'єднані в цельноєдину державу - Київську Русь, однак перед цим на цій території, на думку більшості істориків, жили праотці українців - древляни, поляни, сіверяни, тиверці, волиняни, вони ж дуліби, білі хорвати; праотці росіян - кривичі, словени, в'ятичі, радимичі; і праотці білорусів - полочани, дреговичі. Слов'яни розселялися і обживали нові землі, і цей процес остаточно завершився, на думку істориків, на початку 8 століття. Сформувалися територіально закріплені союзи племен, великих і малих, зі своїми особливостями культури і побуту. Коли місце проживання було закріплено за кожною групою слов'ян, племена стали втрачати свої колишні назви і замінили їх на нові, у зв'язку з цим і поділ племен, який згадувався вище, по предкам є умовним. Саме формування нової держави з Києвом у центрі проходило в кілька етапів протягом 8-9 століть .

Характерно, що сакральна лялька мотанка має одне значення у всіх слов'ян . Так само схожі і технології створення ляльки, з урахуванням, звичайно ж, регіонів, з їхніми традиціями, правилами і особливостями, які виникли під впливом відмінностей культурних, кліматичних особливостей, процесів і подій геополітичних та історичних на всій території проживання стародавніх слов'ян.

Ляльки на Півночі скручували з берести, на півдні - з соломи, іноді з качанів кукурудзи. Різні умови, як бачимо, диктують і різні матеріали у виготовленні мотанок.

Українським мотанкам притаманні більш чітко виражені голови, часом за рахунок відсутності ручок і ніжок. Навіть на території нинішнього Північного Кавказу археологами були знайдені мотанки. І цим лялькам властиво хрестоподібне обличчя, як і українським, однак сама форма хреста на дніпровщині, наприклад, - це солярний хрест, а кавказькі ляльки несуть на обличчі знак, більше схожий на трипільські символи, зокрема родючості, жіночого начала. Хрест на обличчі характерний і для ляльок деяких російських регіонів, Курської і Білгородської областей, наприклад, Чувашії, Хакасії. Дослідники припускають, що таке хрестоподібне обличчя прийшло з Азії, тому що і там, в районах Киргизстану, Узбекистану, Таджикистану ці символи прикрашають обличчя ляльок. Історики висувають припущення, що це можна пояснити впливом культури скіфів на економіку, культуру і суспільний уклад вказаних земель в 6-4 століттях до н.е. А Скіфія несе в собі досягнення та особливості цивілізацій Греції, Сходу, Риму.

У роботі «Російська тканинна лялька » говориться, що хрестоподібні обличчя ляльок з тканини виплітаються складним візерунком з різноколірних ниток, і цей процес був притаманний різним етнокультурам, він був у осетинів, грузинів, киргизів, узбеків. В областях на півдні Росії у традиційних ляльок мотанок обличчя були перетягнуті червоною ниткою у формі косого хреста. Як пояснювали майстрині Курської і Білгородської областей, це позначало підборіддя і пухкі щоки ляльки.

Дослідники вбачають зв'язок хрестоподібної вишивки на лялькових обличчях з астральними знаками, символами, з божеством Сонця. Символ косого хреста - це знак заклинання, знак родючості, традиційно він перетягує ляльці груди, південноруські тканинні лялечки несуть його на обличчі, де він вписаний в символічний сонячне коло. У таких ляльок не було волосся, і це показово - голова, велика, більша за реальні пропорції, з відсутністю волосся, у формі кулі сама уособлювала сонце. Іноді навіть головне вбрання такій ляльці не робили, щоб підкреслити символ, як, наприклад, зольна лялька Воронежа. Ця ідеальна форма, форма кола, була символом стабільності, захищеності, повторюваності життя, що було властиво солярному хреста.

Популярність ляльок-мотанок була дуже висока, зокрема в селах і округах, по всій території України, Росії та Білорусії практично до середини минулого століття.

Існують традиції створення ляльки і понині, хай навіть не завжди пам'ятається значення тієї чи іншої особливості, але майстрині дбайливо несуть їх у своїй творчості і передають своїм учням. Так, багато чого з культурної спадщини наших предків вже, на жаль, безповоротно втрачено, але багато чого і відроджується.