Всесвітній День вишиванки. Декада становлення

Від нерозуміння до визнання

19 травня українці вдесяте святкуватимуть Всесвітній День вишиванки. І якщо в перші роки існування, коли це свято набирало оберти і відзначалося лише на своїй міні-батьківщині (Чернівці), епітет «всесвітній» викликав саркастичну посмішку чи ба більше – обурення з боку недоброзичливців, то наразі ми справді маємо констатувати: День вишиванки трансформувався в доволі потужне дійство, причому й далеко за межами України.

Подібне свято в Україні сприймається як щось належне, саме по собі необхідне, адже наші пращури здавна полюбляли носити вишивку на власному тілі. За свідченнями «батька» історії Геродота, щось подібне до нинішнього образу вишиванки носили ще скіфи у 7 ст. до н.е. Сучасні дослідження на Черкащині дозволили віднайти не тільки елементи одягу українців 6 ст. н.е., а й з’ясувати ідентичність вишивки й орнаменту з народними костюмами 18-19 віків.

Своїм існуванням День вишиванки, що його скромно святкують у третій четвер травня, зобов’язаний студентці факультету історії, політології та міжнародних відносин Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича – Лесі Воронюк. Саме їй належить проста у своїй сутності і куди складніша за виконанням ідея – одягти всім разом вишиванки, попередньо обравши для цього конкретний день календаря. Поставши як локальний флешмоб і зацікавивши попервах всього декілька десятків студентів, День вишиванки довго не міг «вийти» за межі Чернівеччини. Про тернистий шлях власного стартапу згадує засновниця свята, тепер уже журналістка каналу «СТБ», Леся Воронюк: «Ми пройшли непросту дорогу від нерозуміння, скептичного ставлення – як до акції, так і до самої вишитої сорочки – до того, що наше свято визнав не лише український народ на рівні свідомості кожного українця: невеличка студентська акція за 10 років перетворилася на величезне всесвітнє свято».

Як святкували День вишиванки у 2015

І хоча офіційного статусу цей день поки що не має, його масштабність і популярність ростуть з кожним роком. Так, до святкувань останнього Дня вишиванки у 2015 приєднався й голова держави, який хоч і перебував на той момент у Ризі, та попри це постав перед очима тамтешньої діаспори у власній вишиванці. Основні урочисті діяння мали місце на центральній вулиці столиці – Майдані Незалежності. Тут було створено величезне фото, на якому урочисто сяяли 502 українці в національній одежині. Пізніше світлину передали музею Івана Гончара, де вона зберігається й донині. Окремим словом варто згадати акцію «Подаруй вишиванку захиснику»: кожен охочий міг передати етнічну українську сорочку з орнаментом у зону АТО, адже, не будемо забувати, вишиванка – це ще й оберіг, символ миру й добробуту.

До минулорічних святкувань долучився й «Київпастранс», що у День вишиванки розіграв три проїзних квитки на три різні види транспорту (трамвай, тролейбус, автобус). Суть цього флешмобу полягала у тому, що кожен охочий міг сфотографуватися із одягненим у вишиванку кондуктором, а потім викласти цю світлину на сторінку комунального підприємства у фейсбуці. Найкращих обирали на наступний день за допомогою сервісу random.org. Яскравим підтвердженням того, що День вишиванки не стоїть на місці стала цифра 38: саме у стількох країнах підтримали це свято в 2015. Звичайно, мова йде про діаспорні жилки нашої держави, і все ж, факт присутності в цьому списку таких країн як Ліван, Норвегія, Марокко та ін., погодьтеся, вражає. Саме так і твориться той генетичний код нації, її портрет в очах усього світового суспільства. Соратниця Лесі Воронюк Оксана Добржанська дуже влучно розкрила головний посил впровадженого десять років тому свята: «Кожен для себе повинен дати відповідь на питання: хто ж такі українці і чи є я частиною цієї нації. Звичайно, українець – це не той, хто носить шаровари, їсть сало та спілкується виключно українською. Проте, якщо ти зараховуєш себе до цієї нації, в тобі невід'ємно присутня повага та любов до власних традицій та культури. Ти прагнеш на ввесь світ прокричати: „Я є українець і я цим пишаюсь“. День вишиванки – це день усвідомлення себе українцем та день єдності зі своєю нацією».

День вишиванки 2016 обіцяє бути цікавим

Цьогорічна культурна програма за своєю сутністю не надто відрізняється від тих, що їх провадили у минулі роки. Вона лиш стала масштабнішою, задіяла більше міст і людей. Найповніше День вишиванки народ відгуляє у Київській, Львівській та, звичайно ж, Чернівецькій областях. Так, у столиці заплановано вже традиційне масове фото на Майдані, «зодягання» у вишиванки найвідоміших пам’ятників міста та створення живого ланцюга єднання між двома дзвіницями Михайлівського та Софійського соборів. Звертають на себе увагу й акції «Хвиля у вишиванках» та «Мокра вишиванка», виступ Національного академічного оркестру народних інструментів України, а також багато інших – абсолютно нових та нетривіальних івентів та ідей. Цього року нових обертів набирає акція «Народжені у вишиванках», яка довгий час не виходила за межі Чернівеччини, а в цей раз уже повним ходом відбувається у трьох вищезгадуваних областях. Також попередню зацікавленість і готовність взяти участь виявили Житомир та, увага, Сєвєродонецьк! Про зміст цього флешмобу розповідає Л. Воронюк: «Ми приходимо у пологовий будинок і даруємо по вишитій сорочці немовлятам, які народилися вранці цього дня. У цих сорочечках їх згодом навіть хрестять».

Окремого слова варта стрічка «Спадок нації», що її презентують у столиці за тиждень до свята, 12 травня. «Спадок нації» – це перший повнометражний документальний фільм про вишиванку. Далі слово автору ідеї та одному зі співзасновників акції Олександру Ткачуку: «Фільм складається з двох частин – це етнографічна, де ми розповідаємо про особливості сорочки та пов’язані з нею вірування і традиції, а також – людські історії, які демонструють, що вишиванка – це не просто річ, а щось набагато більше, символ, який берегли і передавали з покоління у покоління». Стрічка, що над нею активісти працювали із серпня минулого року, об’їжджаючи кожен етнографічний куточок держави, міститиме відомості свідків подій, які зберігали вишиванки навіть попри утиски можновладців – від часів сталінських репресій до сьогодні. У фільмі наведено думки представників української діаспори із п’яти країн світу. Показ запланований у все тих же Київській, Львівській та Чернівецькій областях, а також у зарубіжних країнах із найбільшою кількістю нашої діаспори.

Не менш різноплановим та цікавим обіцяє стати Всесвітній День вишиванки на Львівщині. Святкові урочистості розпочинаються Шевченківськими читаннями 10 травня, продовжаться флешмобом «Складання гігантської вишивки» 15 числа на площі Ринок, а закінчаться безпосередньо в День вишиванки святом «Вишивана Україна» від бійців АТО, вишиванням найбільшої карти України, виступами співочих і танцювальних гуртів, шаховим турніром тощо.

В ЕТНОХАТУ по вишиванку!

Наразі важко переоцінити значення такого свята як День вишиванки. Українські зірки одягають етнічні українські вбрання за кордоном, про цей день знають навіть у Південній Кореї (див. відео), а соцопитування, проведене наприкінці минулого року показало, що дві третини українців або мають в своєму гардеробі вишиванку або ж планують її придбати в майбутньому. І якщо ви часом потрапили у категорію тих, хто досі її не придбав, поспішайте: у нас в ЕТНОХАТІ святкові знижки – 10% на всі види вишиванок!

Автор: Максим Тимченко.