Вишивка як найдавніше мистецтво. Зразки та ілюстрації

Вишивка, як вид мистецтва, виникла за давніх-давен і переходила з покоління до покоління. Давнина існування вишивки в Україні засвідчується археологічними знахідками ще доби палеоліту, наприклад у Мізині на Чернігівщині. При розкопках поховань ще перших століть нашої ери археологи знаходили вовняний одяг (вірніше, його залишки), оздоблений різнобарвною вишивкою.

Коли саме вишивка з’явилась в Україні, визначити не вдалось. Встановлено однак, що матеріалами, які використовувались для створення вишивки, тоді були шкіра, тканина, шовк, повсть. В музеях Європи зберігаються найстаріші зразки місцевої вишивки, і відносяться вони до V ст. Що стосується української вишивки, то вона зберіглась лише за декілька останніх століть, а найкраще представлено тільки XIX ст. Вишивка робилась нитками – шовковими, вовняними, лляними, використовувались дорогоцінні камені, перли.

Вишивка відома ще за часів епохи пізнього неоліту та початку бронзового століття, від племен Трипільської культури. Елементи вишивки та її орнаментів, які використовувались ще сарматами, трипільцями, скіфами можна зустріти і на сучасній вишивці народних майстрів.

Найдавніші знахідки образотворчого мистецтва датовані ще VI ст., їх знаходили біля села Мартинівка Черкаської області. Серед цих знахідок статуетки, що зображали стародавніх мешканців сіл. Чоловічі фігурки були вдягнені в широкі довгі сорочки, на рівні грудей на них була візерунчаста вишивка. Саме такий одяг сто років тому носило майже все українське селянство. Також знаходили пластини, на яких були викарбувані зображення воїнів. Подібні до них знаходили також на Балканах, археологи вважають, що вони були туди завезені слов’янами з Подніпров’я. Ці зображення дуже точні та детальні, на одязі воїнів можна розгледіти найдрібніші деталі, навіть орнамент вишивки.

Як свідчили в більшості своїй мандрівники, слов’яни Київської Русі вбирались у вишитий одяг і після Х ст. також. Підтвердження того можна бачити в Іпатіївському літописі 1252 року, де описаний одяг Данила Галицького – він був одягнений в обшитий мережками жупан на одній з важливих урочистих зустрічей. Майстри, як вміли робити вишивку, користувались повагою серед мешканців. В XI ст. працювала перша вишивальна школа, яку організувала сестра Володимира Мономаха, Ганка. Дівчата в школі вчились гаптувати сріблом та золотом. Згадують про наші вишиванки іноземні мандрівники, що мандрували в XVI-XIX ст. Зберігаються вишиванки, створені за козацьких часів, XVII-XVIII ст. Серед центрів мистецтва вишиванки можна назвати Качанівку на Чернігівщині, Григорівку на Київщині, Велику Бурімку на Черкащині та багато інших. Можна помітити, що язичницькі орнаменти та символіка зберігається і до наших часів на іконах XV ст. та більш пізніх.

На Черкащині були знайдені бляшки зі срібла з викарбуваними фігурками чоловіків, походженням від V ст. При детальному дослідженні була встановлена ідентичність одягу і вишивки, зробленої на українському народному костюмі XVIII-XIX ст.

Скіфський святковий костюм дуже щедро прикрашали орнаменти з золотих нашивок, на яких були зображені грифони, леви, олені. На костюмах також була аплікація зі шматочків кольорової шкіри, їх прикрашали декоративні шви. По краях коміра, на подолі, на рукавах та посеред спинки виробу був візерунок із смуг, викладених у геометричний орнамент. Не обійшли майстри і чоловічі штани, які теж були гарно задекоровані. Орнаменти у вигляді кружечків, завитків, ромбів, спіралей та зигзагів. В Гаймановій Могилі (IV ст.) було знайдено чашу, на якій одяг скіфських царів оздоблювали орнаменти з подвійних спіралей. Лампаси на цих штанах нагадували хвилі своїми подвійними смугами. Розкопки кургану Товста Могила дали можливість реконструювати одяг, де рукава та комір були прикрашені нашивками з золота, на яких грифон та лев роздирають лань.

Про те, що рівень мистецтва вишивки був дуже високим, свідчить також одяг сарматів. Він показує розшарування населення з точки зору соціально-економічного. Одяг багатих жінок був розкішним, прикрашався золотим гаптуванням, в той час як одяг бідних жінок був скромний і прикрашений самими намистинами. Цікаві знахідки жіночого сарматського вбрання було виявлено археологами в похованнях кургану Сватова Лучка, Луганська область. Одяг звідти був пишно прикрашений вишивкою, дрібними намистинами, бісером. Розкопки Соколової Могили взагалі стали сенсацією: поховання було одним з тих небагатьох, що не встигли пограбувати, і в ньому знайшли одяг багатої сарматки, точніше його залишки, с золотим шитвом по шовковій тканині, яка мала пишний пурпуровий колір. Поховання знаходиться в селі Ковалівці, Миколаївська область.

Ця вишивка датується І століттям нашої ери, її можна вважати найдавнішою з відомих. Реконструкція композиції свідчить про те, що поряд з шитвом орнаментальним, існували сюжетні зображення. Вони прикрашали одяг жриці, яка виконувала, ймовірно, ритуальні обряди, скоріш за все по відношенню до культу родючості. Техніка виконання вишивки – золоте шитво «у прикріп». Відмічався візерунок, за яким викладались золоті нитки, прикріплювались до тканини, мабуть, жовтою ниткою, що з часом не збереглась. Кожний елемент малюнку, узору окреслювався золотим контуром, що надало вишивці надзвичайної виразності, до того ж сам малюнок був промальований дуже детально.

Цікавим є факт, що використана на одязі жриці, знайденому в Соколовій Могилі, техніка «в прикріп» у Візантії Київської Русі стала відомою лише в XII ст. Поховання багатої сарматки показало у вишивці невідому досі техніку – пряденого золота. За цією технікою шовкова нитка обпрядалась вузькою стрічкою з чистого золота, нитка витками накручувалась дуже щільно, що створювало враження суцільнозолотої нитки. Взагалі вишивка, знайдена в Соколовій Могилі, є дуже цінним джерелом для детального та глибокого дослідження давнього золотого шитва. Вона показує високий професійний рівень майстрів, у яких було дуже розвинуто відчуття орнаменту і в яких були досконалі художньо-образні навички вираження свого бачення світу. Знайдений одяг з вишивкою своїм рівнем майстерності показує, що до нього вишивка пройшла достатньо довгий та якісний шлях розвитку.

Як не сумно, але Друга світова війна мала наслідки, причому фатальні, для різних витворів мистецтва. Загарбники як фашистсько-нацистські, так і більшовицькі, не соромлячись вивозили експонати з музеїв, вивозили приватні колекції, причому як при нападі, так і при відступі. Якщо не встигали чи не мали можливості вивезти – палили вогнем, розстрілювали, підривали. Не обійшло це і вишивку – багато екземплярів пропало та було знищено.

Однак після війни, через два роки, було засновано перший Держінститут прикладного та декоративного мистецтва у Львові. Це й стало першим кроком до відновлення та відродження цього дивовижного мистецтва.