Вишиванки: історія і сучасність

Вишивання належить до найбільш сакральних видів народного мистецтва, поряд з розписом писанок, ткацтвом, гончарною справою. Можливо, тому вишивка містить багаті древні знання, вивчати і застосовувати на практиці які дуже корисно та захопливо. У процесі вишивання рушника рукодільниця читає молитви, налаштовується на гармонійні світлі думки.

Вишивання українського рушника завжди починалося з підготовки матеріалів та душевного настрою вишивальниці. Спочатку підбирали полотно потрібної довжини, обов'язково незбиране, без розривів або зшитих шматків, щоб не «перерубати» щасливу життєву дорогу, запрограмовану у вишивці. Довжина рушника, як і дорога, повинна бути досить довгою.

Всі явища в природі та житті людини можна пояснити, передбачити і представити за допомогою чисел. Це відомо з давніх давен, коли вплив чисел на долі людей і цілих держав стали помічати та вивчати мудреці різних країн. Українська символіка також містить багато інформації, яка виражається за допомогою чисел. Найбільш широко представлено значення чисел у вишивках українських рушників.

До вибору вишиванки варто підходити виважено та зі знанням справи. Вишита сорочка – символ нашої культури і річ часто досить дорога. Саме тому ми склали міні-гід по критеріях, які ви маєте знати, купуючи вишиванку.

Українська вишивка дуже барвиста і ошатна, вона привертає увагу багатими, різноманітними і, в той же час, дуже загадковими візерунками. Ті, хто цікавиться українською вишивкою, не зможуть зрозуміти її без знання рідного фольклору, історії, етнографії та філософії України. 

Українські вишиванки - це справжній предмет гордості українців. Вони заслужено вважаються творами народного мистецтва, які цінуються і в Україні, і в багатьох інших країнах. Здавна українці навіть свій буденний одяг прикрашали вишивкою, а вже в свята одягали найошатніший та найкращий одяг, серед нього вишиті сорочки - вишиванки - яскравими візерунками демонстрували майстерність і фантазію рукодільниць. Техніка та орнаменти передавалися один одному між близькими чи рідними, поступово створюючи свою власну традицію вишивки в певному регіоні України.

Згідно красивою українською традиції, вишиванки шилися з білого полотна. Їх розшивали майстрині в залежності від регіону, червоно-чорними, синіми та різнобарвними барвистими візерунками. Одягали такі сорочки і в свята, і в будні. Але існують вишиті сорочки і з тканини чорного кольору. Одним цей колір не подобається, вони вважають його символом печалі, інші сприймають його як данина моді, новий сучасний варіант вишиванки. Однак такі сорочки існували і раніше в українському одязі. Вони мають свій символічний зміст.

Вишивка хрестиком в Україні розповсюдилася відносно недавно, в дев'ятнадцятому столітті. У той період з'явилася мода прикрашати предмети інтер'єру - скатертини, панно, фіранки, оббивку меблів - вишивками із зображеннями натуралістичних квіткових композицій. Зразки таких вишивок можна було взяти з друкованих видань, що випускаються в Росії. На них зображувалися копії німецьких, італійських, голландських візерунків.