Острів Хортиця. На перехресті світових шляхів

  • Відгуки : 0
  • Переглядів: 967
  • 0

На безкраїх просторах України багато дивовижних місць, які своєю тисячолітньою історією, красою та неповторністю викликають зацікавленість, хвилювання та захоплення. Одне з таких місць, зустріч з яким примушує серце заходитись від хвилювання, – мальовничий острів Хортиця. Оповитий могутнім Дніпром, огороджений кам’яними скелями, покритий віковим лісом, овіяний легендами, оспіваний поетами, відтворений митцями, він став одним з семи чудес України.

Острів Хортиця – унікальне місце, адже тут дивовижно поєднуються мініатюрні ландшафти, характерні для всієї України, геологічні, історичні та культурні пам’ятки. На Хортиці можна зустріти хвойні та дубові ліси, степи, луки, гори, болота, пустелі. Широко розкинулись сотні видів рослин та багато видів дерев, десять з яких знаходяться у Зеленій книзі України. Тут вільно почуваються дикі тварини, птиці, плазуни, земноводні – десятки видів фауни, у тому числі і ті, що занесені у Червону книгу України. Острів вкритий озерами і балками, а навколо нього розкинулись маленькі і великі острови та скелі.

Це найбільший на Дніпрі острів, а ще він найбільший річковий острів в світі, його довжина сягає 12 кілометрів, ширина до 2,5 кілометрів, а його загальна площа 2360 гектарів.

Але найбільш цікава Хортиця своєю багатовіковою славетною історією від епохи палеоліту і до наших днів.


Центр давнього світу

Історія острова почалася задовго до того, як на нашій планеті з’явились люди. Як стверджують учені, він утворився, як наслідок великого геологічного розлому, якій відбувся більше двох мільйонів років тому. Саме тоді Хортиця, яка до того була ще частиною материка, відкололася і стала островом, який розділив широкий Дніпр на два русла. Це підтверджують і хортицькі гранітні скелі, які є найстарішими породами на Землі.

В добу давнього палеоліту, майже 35 тисяч років тому, на острові оселились перші люди, про що свідчать археологічні знахідки.

В різні епохи на Хортиці оселялись і мешкали носії різних культур, народностей та націй. Відомо, що на острові з ІХ сторіччя до нашої ери жили кіммерійці, а з VІІ до ІІ сторіччя до Різдва Христова тут господарювали скіфи. Саме від скіфів на Хортиці залишилось городище «Совутина Скеля» із захисним валом, ровом та житловими будівлями та скіфські кургани. Існує така думка, що на цьому острові бував колись Геродот, давньогрецький історик, який саме звідси привіз він сказ про сина Геркулеса і Табіті, богині змій, який став родоначальником скіфів. Після скіфів острів став оселею для древніх сарматів. Жили тут в різні часи хазари, печеніги, половці, гуни, авари і, звісно ж, слов’яни. Пам'ять про них зберігають тутешня земля та скелі.

Хортиця знаходиться на одному з важливіших торгівельних шляхів по Дніпру – поруч проходив відомий шлях «з варяг у греки». Це зробило острів об’єктом стратегічного значення, адже контроль над ним означав контроль над переправою через річку, яка в цьому місці була найвужчою.

В ІХ віці слов’яни побудували тут місто бродників, вільних воїнів, що тримали під контролем всі броди через Дніпро.

Знали про Хортицю і візантійські імператори. Костянтин Багрянородний першим згадує про острів у своєму трактаті «Про управління імперією», який побачив світ у 952 році. Імператор пише про нього, як про острів Святого Георгія, на якому русичі роблять жертвопринесення.

В рукописах слов’ян острів також згадувався, але його називали по-різному: Хортичем, Хорчиком, Хіртицей, Кортицьким, Ортинським, Інстрським. І тільки в 1435 році венецієць А.Біанки зафіксував на своїй карті його як Хортицю. Думки з приводу того, звідки походить назва острова Хортиця, суттєво різняться між собою. За версією деяких вчених, ця назва походить від бога сонця Хорса, одного з давніх богів східних слов’ян. Інші ведуть його від слова тюрксько-половецького походження «орта», що у перекладі означає «середній» (мається на увазі, що Хортиця розкинулась посередині Дніпра). Дехто вважає, що оскільки форма острова за обрисом схожа на собаку, то і назва його походить від українського слова «хорт».

За часів Київської Русі на Хортиці бували князі Аскольд і Дір, Олег, Ігор, княгиня Ольга. Тут, зіткнувшись з печенігами, загинув навесні 972 року київський князь Святослав Ігорович. Іпатівський літопис згадує про зупинку на острові війська князя Святополка Ізяславовича в 1103 році. А в 1223 році на Хортиці, при підготовці до битви з монголо-татарським військом на річці Калке, відбувся князівський збір.

Не завжди боротьба київських князів приносила перемогу, тому в історії Хортиці є більш, ніж сторічний період, коли володіли ним хани Золотої Орди.


Славетне минуле

Найяскравіші та найвідоміші сторінки в історії Хортиці відносяться, безумовно, до часів запорозького козацтва, адже на Хортиці з кінця ХV сторіччя знаходили прихисток втікачі від національного та феодального гніту. Запорозька Січ виникла в 1552-1557 роках у першому, заснованому Дмитром Вишневецьким, містечку на Хортиці. Острів, маючи своєрідні природні захисні споруди, став козацьким опорним пунктом, на ньому будувались міцні укріплення, військові бази, фортеці, звідси, під головуванням гетьманів, ходили козаки в свої походи проти турецького султана, кримського хана, шляхетської Польщі та Російської імперії.

Саме з розгрому біля Хортиці польського загону у січні 1648 року почалась визвольна війна проти Польщі, яку очолив гетьман Богдан Хмельницький. З того часу Хортиця стала справжньою вольницею українського козацтва, сміливою та героїчною.

Запорозька Січ була важливим явищем в історії України. Тут формувались основи її державності: військові, політичні, культурні, господарські. Запорозька Січ тримала під контролем великі території, мала багатотисячну армію та апарат управління. У козаків була своя державницька символіка: герб, гімн, знамена. Вони самі, шляхом вільного голосування, обирали собі очільників. При цьому, на Січі діяло дуже суворе правове законодавство, яке нещадно і рішуче викорінювало розбій и злодійство. Працювала школа військового мистецтва, а при церкві була організована загальноосвітня школа, тому рівень освіти козацтва був досить високий. Більшість командирів різного рівня, багато рядових отримували освіту в різних навчальних закладах, у тому числі і в Києво-Могилянській академії.

Розгромивши Запорозьку Січ у 1775 році російська імператриця Катерина ІІ намагалась викоренити дух козацького вільнолюбства. Князь Григорій Потьомкін, якому цариця щедро подарувала острів, посадив тут сад, а адмірал Хосе де Рібас, якого всі знають, як засновника Одеси, побудував тут пристань та корабельню.

З 1790 року новими господарями Хортиці стали колоністи, німці-меноніти, які дбайливо і акуратно облаштовували своє життя, зводячи міцні цегляні будинки, господарські будівлі, висаджуючи сади та обробляючи городи. Грамотні та освічені, вони швидко вивчили українську мову, що допомагало у спілкуванні з місцевими мешканцями. В роки першої світової війни німці покинули Хортицю, залишивши на згадку про себе величезний досвід шанобливого ставлення до природи, праці, землі, освіти.

Своєю самобутністю, природою, історією і культурою Хортиця завжди приваблювала видатних людей. В ХІХ сторіччі сюди приїжджали Тарас Шевченко, Микола Лисенко, Ілля Рєпін, Валентин Сєров, Максим Горький, Іван Бунін. І всі вони відчули на собі велич цього місця, відобразивши це у своїх творах.

А у двадцятих роках минулого сторіччя древня Хортиця стала місцем нового паломництва людей, які бажали на власні очі побачити історичну подію – будівництво Дніпрогесу, яке розкинулось навпроти скель, що знаходяться на півночі острова. Так Хортиця вступила в нову історичну віху.


Мандруючи островом

Сьогодні острів Хортиця і навколишні острови та скелі, Дубовий, Байда, Близнюки, Ростьобін, Середня, Три Стовпи, входять у Національний заповідник «Хортиця», музейний комплекс, внесений у Державний реєстр нерухомих пам’яток України. Його історична, археологічна та природна унікальність приваблює туристів не тільки з України, а й зі всього світу.

Чисельні музеї, панорами, історико-культурні комплекси Хортиці відтворюють всі періоди в історії острова, від найдавніших до нещодавніх. Історичні пам’ятки гармонічно поєднуються з багатим розмаїттям природи. На острові можна провести час на будь-який смак: історичні та екологічні екскурсії, науковий, пізнавальний, спортивний, пішохідний, кінний, велосипедний, водний та підводний туризм, а ще скелелазіння і навіть орієнтування на місцевості. Тут працюють бази відпочинку і санаторії-профілакторії, дитячий та молодіжний оздоровчі комплекси.

Якщо подивитись на карту Хортиці, то на півночі можна побачити скелі: Середній Стовп, Похилий Стовп та Диван, поєднані загальною назвою Три Стовпи, які здавна вважаються своєрідними воротами у Хортицю. А за воротами починається найбільш розвинена частина острова, що підноситься на Дніпром. Вона найдоступніша і найпопулярніша серед туристів, адже саме тут зосереджена більшість об’єктів, які цікаво подивитись. До того ж, вона ще й має зручну туристичну інфраструктуру: чисельні історичні пам’ятки, оздоровчі заклади, автомобільні дороги, зупинки транспорту, парковки, велосипедні доріжки і пішохідні стежки. Тут височіють скелі, які сягають декілька десятків метрів у висоту, тим самим приваблюючи альпіністів. Більша частина території вкрита степом і хвойними та листяними лесами, які пронизані мальовничими ґрунтовими дорогами.

Саме на півночі Хортиці знаходяться відомі на весь світ музей та історико-культурний центр, пов’язані з історією острова та запорозького козацтва.

Музей історії запорозького козацтва – темне, облицьоване гранітом приміщення, в якому одразу начебто потрапляєш у глибину віків. Давні реліквії на стінах, старовинні експонати, знайдені на острові та на його околицях, створюють відчуття живої історії. Тут можна роздивитись кам’яні знаряддя, уламки суден, ікони, керамічні вироби, посуд, предмети інтер’єру та побуту. Але найбільш наглядно та видовищно історія цього краю представлена у діорамах «Останній бій Святослава», «Військова рада на Січі», «Нічний штурм радянською армією м. Запорожжя 14.10.1943р.», «Будівництво Дніпрогесу».

У музейному дворі знаходиться перевезений з берегу Чорний камінь, вкритий давніми сакральними лініями, який, за однією версією, потрапив сюди мільйони років тому з льодовиком, а за іншою – привезений по Дніпру з далекої півночі.

Неподалік від музею, на краю обриву, на місці, де, згідно легенді, потрапивши у засаду печенігів загинув київський князь Святослав, стоїть пам’ятний знак. А на користь легенди свідчить те, що з Дніпровський вод нещодавно витягли меч, який, судячи з його оздоблення, міг належати князю.

Біля музею прокладена Тарасова тропа, по якій проводиться екскурсія, присвячена перебуванню на острові молодого поета.

Історико-культурний центр «Запорозька Січ», широко відомий по кадрах художнього фільму «Тарас Бульба», – відтворення старовинної козацької столиці зі всіма притаманними їй будівлями та самобутніми елементами побуту. Тут є курені, Храм Покрова Пресвятої Богородиці, військова канцелярія, будинок кошового отамана, січова школа, скарбничка, пушкаря. Побудовані кузня, шинок, гончарня та «грецька хата». Все це зроблено з дотриманням історичної достовірності, натуральних матеріалів і тому дуже точно передає атмосферу козацького життя, з яким ви можете не просто познайомитись, а й стати його учасником під час різноманітних свят та фестивалів.

Кінний театр вражає своєю майстерністю верхової їзди та вправ на шаблях, а його учасники, вдягнені у традиційні козацькі костюми, посилюють ці враження відчуттям достовірності. А ще тут можна самому прокотитись на конях або санях, залежно від пори року.

У місті майстрів можна стати володарем ковальських або розписних дерев’яних виробів, традиційних українських вишиванок. А ще треба обов’язково спробувати страви національної української кухні, які прямо при вас приготують чудові кухарі за давніми рецептами.

Прихильників старовинних легенд безумовно зацікавить ущелина «Зміїна печера», в якій, начебто, жив вогнедишний дракон, який залишив острів разом із козаками. Оповідають, що саме ці місця пов’язані з походженням скіфів від молодшого сина Геракла, який був настільки сильним, що спромігся натягнути лук свого батька, за що і отримав південноукраїнські землі у спадщину. Потрапити у печеру можна лише підібравшись до її входу на човні.

На Середньому Стовпі є козацька миска, виїмка, діаметр якої півтори метри. Розповідають, що козаки готували в ній галушки і годували один одного з неї півтораметровими ложками.

Якщо продовжити рух Хортицею з півночі до центру, то можна потрапити на височину, яка переважно вкрита степом, який межує з лісами у ярах та балках та садами. Це найбільш висока точка, яка відкриває неповторний вид на Запорожжя та Дніпр.

Тут розташований історико-культурний комплекс «Скіфський Стан» – музей під відкритим небом, в якому реконструйовані кургани, насипані ще у часи Єгипетських пірамід. В музеї зберігається багато давніх пам’яток, зібраних зі всієї області: кам’яні баби, козацькі хрести, погребальні ящики, стели, жорнова. На півночі комплексу розташований музей кам’яних скульптур, в якому є історичні пам’ятки, якими в різні епохи користувались мешканці цих земель. Так, просто гуляючи, можна легко доторкнутись до корита, ступи, гармати, ворітного стовпа, хреста, які створили давні скіфи, кіммерійці або половці.

А ще тут можна натрапити на кладовище менонітів, які жили тут у ХІХ столітті, і від перебування на острові яких залишились лише кам’яні надгробки з висіченими на них цитатами, взятими із Біблії та Євангелія.

Центр острова – місце, пронизане духом предків, спокійне і умиротворене. Тут відсутня метушня півночі. Поєднання історичних об’єктів із живописною природою роблять цю частину острова особливо привабливою для спокійного відпочинку. За виключенням однієї автомобільної дороги, всі шляхи тут пішохідні.

А тих туристів, хто хоче ще більше усамітнення, чекає південь Хортиці, віддалена від основних шляхів заповідна частина острова. Дика природа, в яку заборонено втручатись людям. Широкі луки, ліси, озера, протоки – місця вільного проживання основної кількості тварин, птахів та комах, представлених на Хортиці.

Колись тут, до розбудови гідроелектростанції та створення Каховського водосховища, знаходився Протолчий брід, який з’єднував береги Дніпра так, що пройти по ньому можна було по пояс у воді, ледве замочившись.

В руслі старого Дніпра знаходиться острів Байди, на якому Дмитро Вишневецький побудував колись перше на Хортиці укріплене містечко та де зупиняв татар, які полювали на українські землі.


Поради туристам

Хортиця – унікальна пам’ятка, що не втратила своєї первозданності, краси, неповторності та слави. Тут цікаво побувати у будь-яку пору року. Краще за все приїжджати з ночівлею, щоб встигнути якомога більше побачити, а ще погуляти, скупатись у хвилях Дніпра або у місцевих річках чи озерах. До того ж, неймовірну кількість хортицьких стародавностей просто неможливо осягти за короткий проміжок часу. Зупинитись на ночівлю можна у готелях, а на Туристичному пляжі є місце для наметів.

Вхід на острів для всіх бажаючих вільний. Але будьте готові до того, що деякі експозиції платні. Заплатити також доведеться, якщо ви побажаєте взяти участь у будь-якій з багаточисельних різноманітних екскурсій островом.

Потрапити на острів дуже легко, адже, навіть якщо у вас немає власного автомобілю, за допомогою якого ви просто можете проїхати сюди з обох берегів Дніпра, із Запоріжжя на Хортицю організований рух великої кількості автобусів, маршрутних таксі, електричок.

 
Залишити відгук  ↓
 
Ще ніхто не залишив відгуків.