Мандрівка Тарасовими місцями

Щороку березень нагадує Україні про велику подію в історії та культурі країни. 9 березня 1814 року в звичайній сім'ї кріпаків, в невеликому селі народилося немовля, яке отримало ім'я Тарас і чия доля виявилася тісно пов'язаної з долею всього народу і країни. З цього маленького хлопчика виріс великий український поет, художник, людина, покликана виcловлювати думки народні, відомий світу як Кобзар. Ми трохи розповімо вам про різноманітні історичні місця, пов'язані з Шевченком та його діяльністю.

10 березня 1861 року, через 47 років, Тарас Шевченко пішов з цього світу, залишивши країні величезну спадщину і напрямок для руху. У самій Україні він прожив 14,5 років, але за цей час зміг побувати більш ніж в 100 селах і містах України. Решту життя Тарас провів поза тією країною, яку так любив і так сумував разом з її народом. І звичайно ж на Україні є місця, які більш ніж інші переплетені з життям, діяльністю Т. Шевченка, саме з ними ми й познайомимо вас сьогодні.

Батьківщина Кобзаря

Народився Тарас Григорович в селі Моринці Зенковського повіту, нині це Черкаська область. Перші роки Тараса пройшли в іншому селі - в Кирилівці (Шевченкове сьогодні), куди незабаром після його народження переїхали його батьки. Подорослішавши, він став служити в селі Будище у поміщика Енгельгардта. Село Вільшани стало майданчиком для першого кроку Тараса до визнання. Сьогодні ці села, що стали знаменитими, об'єднані в єдиний Національний заповідник «Батьківщина Тараса Шевченка».

Село Моринці покаже вам чумацьку хату-музей, що відтворює шевченківські часи. Там же стоять ще дві хатини - Якима Бойка, діда по матері Тараса, і хата Колія, де сім'я Шевченко провела близько півтора років.

В'їжджаючи в Шевченкове, відвідувач помилується пам'ятником малому хлопчику - Тарасу.

У садибі батька художника сьогодні знаходиться музей з сімейними реліквіями. Хата Шевченка, що колись згоріла, була відтворена по одному з малюнків художника, зробленого олівцем.

Біля входу в цей музей знаходиться скульптура Тараса, зображеного у віці тринадцятирічного підлітка.

Залишився цілим і «перший університет» Тараса - хата дяка. Тут юний художник навчався грамоті, будучи відданим сюди батьком.

В Будищі ростуть три дуби, чий вік нараховує вже понад тисячу років. Як кажуть легенди, в одному з них було дупло, куди Тарас ховав малюнки від сторонніх очей. Тут же ще з шевченківських часів стоїть дерев'яний вітряк, вже дуже старий, але який не погано зберігся.

Музеї Тараса Григоровича в Києві. Пам'ятні місця

Крім цих сіл, є пам'ятні місця і в столиці України - Києві. Саме Київ щільно пов'язаний з усім життям, а також з творчим шляхом Кобзаря. Час з літа 1843 го року і аж до весни 1847-го року Шевченко провів саме тут, хоч і з невеликими перервами. Пройдемося і по цим славним місцям!

Будинок-музей Шевченка - філія Національного музею, розташований в провулку Шевченка, поруч з площею Незалежності. Це найдавніший літературно-меморіальний музей, заснований ще в 1928 році. Цей будинок став притулком для Тараса Шевченка в 1846-1847-хх роках. Колишнього панського козачка, що наполегливо боровся за свої права вільної людини, якого переслідували постійно, звинувачували в застосуванні «малоросійської мови», так називали тоді українську мову, що була під забороною. Будинок-музей досі зберігає кімнату поета, там і сьогодні можна побачити багато особистих речей поета, в приміщенні відтворена атмосфера того часу.

До Національного музею відноситься і меморіальний будинок Шевченка, розташований на вул. Вишгородській, на околиці Києва. Тут Шевченко проживав в 1859 році, коли після вигнання повернувся в Україну. Будинок просякнутий атмосферою того часу, з побутом київської околиці. Поруч з ним росте 400-річний дуб, в тіні якого любив проводити час поет.

У Києві поважають і цінують великого Кобзаря, на однойменній вулиці йому встановлено пам'ятник, Національний університет, в якому художник працював в Археологічної експедиції (1845-1847 рр.), тепер носить ім'я Тараса. У його ж честь названі площа, Національний театр опери та балету, гімназія № 109, одна зі станцій метро.

До пам'ятних місць Києва, пов'язаних з іменем Кобзаря, відноситься і церква Різдва Христового, звідки в останню путь проводжали поета. Труна із тілом видатного поета знаходилася в цій церкві в той час, коли у 1861 році його перевозили до Канева.

Місто, назване на честь Шевченка - Корсунь-Шевченківський

Мальовниче місто на річці Рось, Корсунь, саме тут колись була резиденція гетьмана Богдана Хмельницького, також вітала в 1859 році Шевченка. Тарас гостював у будинку у свого троюрідного брата, Варфоломія Шевченка. Це місто свого часу вабило його історією, тут поет прогулювався алеями парку, тут робив замальовки. Сьогодні цей ландшафтний парк також входить до складу Корсунь-Шевченківського історико-культурного заповідника.

За мотивами творів Шевченка в цьому парку встановлена багатофігурна стела. І, зрозуміло, в місті встановлено пам'ятник Шевченку, а саме місто в 1944 році включило в своє ім'я - ім'я поета.

Черкаси. Музей однієї книги

Черкаси зустрічали Тараса Шевченка тричі, і на жаль, в третій раз аж ніяк не з волі поета: він був привезений сюди після арешту 1959 го року. Коли брати Цибульські взяли художника на поруки, звільнивши його з-під варти.

Уздовж всього міста йде довгий бульвар, названий на честь поета. У місті є Музей однієї книги, який знаходиться в колишньому будинку, де проживали брати Цибульські і де певний час жив сам Тарас Григорович. У експозиції цього музею є дуже цінне видання «Кобзаря», прижиттєве, 1860 року. Тут же зібрані й інші видання книги, перекладені на різні мови всього світу.

Музей Шевченка в місті Знам'янка

Побував поет за свого життя також і на Єлисаветградській землі, яка нині названа Кіровоградською областю. В одному з містечок області, Знам'янці, знаходиться музей Тараса Шевченка. Його історія цікава тим, що заснований він був онукою Кобзаря (по лінії старшої сестри Катерини) - Катериною Красицькою. Це вона і її дочка дбайливо збирали матеріали та предмети, пов'язані з життям і творчою діяльністю поета.

З цієї лінії на сьогоднішній день родовід Тараса Шевченка досліджено до десятого коліна.

Історія кохання на Полтавщині

Пройшовши пам'яттю по місцях і датах життя Шевченка, ми обов'язково згадаємо село Березова Рудка (Пирятинський район, Полтавська область). У цих місцях розташований вже колишній маєток Платона і Віктора Закревських, де Тарас частенько гостював. У цьому маєтку він написав портрети Платона і дружини його Ганни, що була любов'ю і музою поета.

Він познайомився з Ганною в 1843 році на одному з балів, взявши собі на згадку блакитну троянду, що прикрашала сукню жінки. Ця троянда дбайливо їм зберігалася як реліквія. Як свідчать дослідження, Тарас і Ганна таємно зустрічалися в Березовій Рудці, також ці зустрічі відбувалися і в Петербурзі.

Померла Ганна Закревська в 35-річному віці, і Тарас Шевченко, будучи на засланні, присвятив цїй жінці не один свій вірш («Немає гірше, як в неволі»), в 1848 р - «Якби зустрілися ми знову» і, як вважають вчені, присвятив їй свою поему «Сліпий».

Березова Рудка також цікава своєю пірамідою Закревських, подібної єгипетській, її збудував був Ігнатій, син Платона та Ганни, на могилі батьків. Ігнатій тривалий час був послом в Єгипті.

Відображення в малюнках Шевченка Чернігівщини

На Чернігівщині Тарас любив приїжджати в Сідневе, садибу поміщиків Лизогубів. Ці мальовничі місця дуже надихали його на творчість. Малюнки та замальовки художника, натхненні видами Чернігівщини, збереглися і по сьогоднішній день. Серед них замальовки Чернігова, види Качанівка палац гетьмана Кирила Розумовського.

Чернігів пам'ятає Тараса Шевченка і зберігає два пам'ятники йому.

Канів. Могила Тараса Шевченка

Вірш Шевченка «Заповіт» з вираженою його останньою волею - щоб його поховали «серед степу широкого на Вкраїні милій», пам'ятають всі ще з дитячих років. І його заповіт був виконаний. Тіло Шевченка в 1861 році було привезено з Петербургу, перепоховано пізніше на кручі, Чернечій горі, в місті Каневі. Тепер ця гора названа Тарасовою горою, на ній знаходиться пам'ятник поетові: він немов оглядає Дніпро і місцевість.

А ще саме це місце стало Шевченківським національним заповідником зі першим в світі народним музеєм «Тарасова світлиця». Тепер це місце носить культурно-освітній характер і його відвідують щорічно тисячі туристів і гостей міста.

Львів і шевченківські місця

Для Львова, який шанує Тараса Шевченка, він став світовим генієм, в його честь названий проспект, а також Музей народної архітектури і побуту «Шевченківський гай». Тут споруджено величезний пам'ятник.

Цікаво, що власне в місті за все своє життя Шевченко і не був. Але патріоти національної культури, жителі міста Лева, забажали увічнити славу великого поета і в своєму місті, створивши музей Шевченка. До процесу створення цього своєрідного музею підійшли дуже креативно, наприклад, художники - в їхній уяві зародився досить цікавий арт-проект. Суть його полягала в тому, що протягом восьми наступних років львівські художники мандрували по місцях України, де колись побував Шевченко (і не тільки України - Петербург, Вільнюс, Казахстан, тобто навіть там, де він перебував на засланні), і малювали їх. Пізніше ці картини склали експозицію, що стала основою цього невеликого громадського музею, створеного на честь поета. По місцях мандрівок Тараса проїхалися 26 художників, які створили за цей час понад 100 полотен. Крім Львова, ці полотна також виставлялися і в інших різних містах країни. Саму кімнату - музей Шевченка можна відвідати у Палаці мистецтв, по вулиці Коперника.

Пам'ятники Шевченку - найбільш цікаві з них

Пам'ятники на честь самого знаменитого поета і творця України можна знайти майже в кожному місті країни. Ми розповімо по найцікавіші з них, запропонувавши їх вашій увазі.

Найперший з великих пам'ятників спорудили в місті Ромни, 1918 рік. Харківський пам'ятник можна назвати найкращим у світі пам'ятником з точки зору шевченківської монументалістики. Це, власне, навіть і не один пам'ятник, а ціла композиція зі скульптур, виконана в дусі соцреалізму. Шевченко в цій композиції постає перед нами як борець, оточений співтовариством таких же борців, братів по духу. Монумент висотою 16 м, фігури - кожна 5,5 м, сам пам'ятник встановлений в саду імені Т.Г. Шевченко.

Пам'ятник, чия висота не зрівняється з жодною іншою, знаходиться в місті Ковель, на Волині. Він спрямовується на 7 м вгору, його вага досягає 20 тон. Характеризується високими художніми параметрами.

Буковина представляє пам'ятник Тарасу Шевченку в досить незвичній для даних споруд монументальної позі . У екскурсоводів є на цю тему ціла історія. Колись, ще до часів декомунізації, в горах знаходився пам'ятник Леніну, який дуже не подобався місцевим жителям. Тому монументу знесли голову. Але постало питання: що робити з пам'ятником далі, якщо у нього немає голови? Але гуцули - народ винахідливий, вони приставили пам'ятнику голову Шевченко, ось і стоїть пам'ятник одному вождю в позі іншого вождя.

Однак, треба віддати належне, подібні історії так само популярні на Рівненщині. Музейні співробітники в ці історії не особливо вірять: адже бетон як матеріал досить крихкий, і неможливо було б відпиляти саму голову, не завдавши шкоди решті частини пам'ятника. Місцеве населення містечка Корець, яке знаходиться на Рівненщині, стверджують, що біля пам'ятника, що стоїть у них, від Шевченка тільки одна голова, а решта все від пам'ятника Леніну.

Закінчуючи нашу розповідь, можна резюмувати, що не тільки на Україні, але також далеко за межами нашої країни люди шанують великого Кобзаря та його роль для історії українського народу. У тому місці, куди він був засланий на острів Мангишлак і де провів близько семи років разом з Аральської експедицією, що досліджувала Каспійське море, розташований тепер форт Шевченка, а також музей на його честь. Казахстан встановив, крім того, кілька пам'ятників Шевченку. Всього світом та на Україні пам'ятників налічується понад 1300. Вони знаходяться в США у Вашингтоні, в Вірменії в Єревані, в Грузії в Тбілісі, в Італії в Римі, в Канаді.

За матеріалами igotoworld.com