30 українських пам’ятників, котрі вас здивують

  • Відгуки : 0
  • Переглядів: 4126
  • 0

Рекордна кількість пам’ятників Тарасові Шевченку, повалені Леніни та Батьківщина-Мати. Їх знають усі, але ми вирішили знайти незвичайні українські пам’ятники, які стали справжніми родзинками своїх міст.

Ми сподіваємося, що зможемо здивувати вас своєю підбіркою та, проклавши маршрут через декілька вподобаних місцин, ви поповните радісними моментами свою скарбничку вражень та унікальними кадрами сімейні фотоальбоми.

Пам’ятник «Дружині моряка»

Розташування: Одеса.

Автор: Відомий одеський скульптор Олександр Токарєв.

Історія: Пам’ятник «Дружині моряка» був відкритий на Морському вокзалі Одеси 2 вересня 2002 року на День міста. Пам’ятник зображує молоду жінку, мати, що стоїть на балконі, тримаючи на руках маленького хлопчика. Вони разом дивляться на морський горизонт в очікуванні корабля з коханим чоловіком і батьком.

Одеса відразу будувалася портовим містом, тому не дивно, що більша частина населення зв’язала своє життя з морем. Колись побутувала фраза: «Одна половина одеситів ходить по морях, а інша чекає їх, напружено вдивляючись вдалечінь». Саме це підштовхнуло до створення монумента, який символізував би вірність, терпіння, любов тих мешканців міста, чоловіки і татусі яких проводять більшу частину свого життя у морі.

Пам’ятник Бичку-годувальнику

Розташування: Бердянськ.

Автор: Художник-монументаліст Микола Мироненко.

Історія: Ви колись чули, щоб ставили пам’ятники рибам? Ні? Тоді вам у Бердянськ! І хоч це пам’ятник звичайній рибі – бичку, але для місцевих мешканців це не просто риба. На цій рибинці тримається вся Приазовська економіка. Тут бичків продають замороженими, в’яленими, сушеними. Саме це дає можливість багатьом місцевим сім’ям жити. Тому цю рибу називають годувальником.

А ще бички рятувати від голоду місцеве населення у часи масового голодомору у тридцятих роках та після війни.

Пам’ятник Апельсину

Розташування: Одеса.

Автор: Олександр Токарєв, архітектор – Володимир Глазирин, автор идеи – Валерий Балух.

Історія: В Одесі ви можете зустріти пам’ятник апельсину, який врятував місто, а точніше, міський порт. Цей пам’ятник приурочений до події, яка сталася у 1800 році, коли Павлу І подарували 3 000 свіжих апельсинів і передали їх до Петербургу з Одеського порту.

Після того, як Павло І прийшов до влади, він припинив фінансування Одеського порту. Так, як місто трималося завдяки порту, то за п’ять років без фінансової підтримки воно занепало, тому було прийнято рішення, відправити імператору подарунок, щоб попросити у борг гроші на відновлення порту. Павло І залишився задоволеним і виконав прохання одеситів.

Пам’ятник відкрили до Дня міста, 2 вересня 2004 року. Зовнішньо це апельсин, з якого знята скоринка і вийняті частинки. У місці, де бракує часточок, стоїть скульптура імператора Павла І. Все це творіння розташоване на возі, який тягне трійка коней. А на самому апельсині зображені головні споруди міста: Спасо-Преображенський собор, Воронцовський палац та Оперний театр.

Пам’ятник галушці

Розташування: Полтава.

Автори: Народний художник України Анатолій Чернощеков і скульптор Микола Цись.

Історія: Незвичайний пам’ятник полтавській галушці, що відома усьому світові та є талісманом міста, розташований у тихому куточку, в історичній частині Полтави.

Галушка уособлює добробут і достаток родини. Пам’ятник містить у собі величезну обідню тарілку з дванадцятьма галушками всередині і великою ложкою. Тарілка ця стоїть на підставці у вигляді дерев’яного стільця.

Відкрили пам’ятник 1 квітня 2006 року, але не до Дня гумору, а до дня народження Миколи Гоголя, який, до речі, і прославив полтавські галушки на весь світ.

Біля пам’ятника щорічно проводять Свято галушки. На цьому святі можна скуштувати галушки зі сметаною, з сиром, з м’ясом, різними спеціями і начинками. В рамках свята проводиться конкурс на найсмачнішу галушку і ще багато цікавого.

Пам’ятник закоханим

Розташування: Харків.

Автор: Студент Харківської державної академії дизайну та мистецтв Дмитро Іванченко,

Історія: Пам’ятник закоханих у Харкові яскраво виражає тему кохання, яка актуальна у будь-який час. Цей пам’ятник складається з двох фігур – дівчини й юнака. Вони тягнуться один до одного, а їх вуста зустрічаються у поцілунку. Під аркою, яку вони утворюють, фотографуються та цілуються закоханні та молодята. А побудували цей дивовижний пам’ятник 1 вересня 2002 року, і одразу ж, з першого дня, він набув популярності.

Пам’ятник Їжачку в тумані

Розташування: Київ.

Автори: Столичні умільці Володимир Колінько та Георгій Куровський.

Історія: Радянський мультфільм «Їжачок у тумані», мабуть, бачили всі. Він був знятий у 1975 році, а у 2003 було проведено опитування, згідно з яким, 140 критиків та мультиплікаторів з різних країн обрали «Їжачка...» кращим мультфільмом за всю історію мультиплікації.

У 2009 році у Києві, на перетині вулиць Рейтарської, Золотоворітської та Георгіївської було встановлено пам’ятник тому самому Їжачку. Тільки назва в пам’ятника не проста – «Конячка», на честь героїні з того ж мультфільму.

Цікаво зробили самого їжачка. В основу взяли стовбур дерева, який вже зіпсувався, і обтягнули його сіткою, в якій заздалегідь були закріплені шурупи. Туристи, що бувають біля пам’ятника, лишають у сітці монетки, щоб ще раз побачитись з Їжачком.

Їжачок сидить наодинці й тримає у руках вузлик, ніби зараз зірветься і піде у далеку мандрівку, от тільки коника поки що немає.

Пам’ятник коту Пантелеймону

Розташування: Київ.

Автор: Скульптор Богдан Мазур

Історія: Я думаю, дуже мало людей, які бували в Києві, не погладили кота Пантелеймона, який спокійнісінько «розгулює» по своїх справах у самісінькому центрі міста, біля Золотих воріт. Встановлено пам’ятник тут було у 1998 році на честь кота Пантелеймона, який мешкав у сусідньому ресторані.

В 1990 році, коли у ресторані з’явився кіт, він майже відразу став улюбленцем відвідувачів та персоналу. Він, навіть, вважався талісманом закладу. Кіт Пантюша був дуже уважним до клієнтів і не міг лягти відпочивати, доки особисто не переконається, що всім зручно і комфортно. Одного разу в ресторані сталася страшна пожежа, і кіт загинув. На згадку про неймовірно турботливого кота навпроти ресторану встановили його копію з бронзи.

Кажуть, що якщо тримати в котика одночасно і хвіст, і вухо, а під лапку покласти монетку, то ваше бажання обов’язково здійсниться.

Пам’ятник першому трамваю

Розташування: Київ.

Автор: Скульптор Юрій Кисельов, архітектор Владимир Собцов.

Історія: Найбільш незвичною пам’яткою столиці є пам’ятник першому трамваю, який знаходиться на Володимирському узвозі. І він не випадково знаходиться тут. Саме з цього місця у 1892 році виїхав перший трамвай.

До появи першого електричного трамваю у Києві були конки і парові трамваї. Конки – це коні, впряжені у вагон. Їм було дуже важко справлятися з крутими спусками та горами Києва. Пізніше з’явилися перші парові трамваї, але вони могли тягнути тільки один вагончик й були сильно голосними, вони гриміли і диміли, та дуже лякали візників та коней.

Наприкінці XIX століття економіка Києва пішла вгору й місто дуже потребувало регулярний міський транспорт. І було вирішено створити трамвай з електричним двигуном.

Пам’ятник цьому трамваєві з’явився у 1992 році, приурочений він був 100-річчю київського трамвая.

Пам’ятник Сантехніку

Розташування: Бердянськ.

Автор: Бердянський художник і скульптор Микола Мироненко.

Історія: Бердянськ знов вражає. Тут поставили пам’ятник сантехніку, ім’я якого невідомо, і ви можете називати його, як вам заманеться.

Фігура цього слюсаря-сантехніка виготовлена дуже оригінально. Чоловік, який тримає у руках гайковий ключ та вилазить з каналізаційного люка, виглядає дуже засмученим. Його руки, втомлені та напружені, тяжка кришка люка навалилася на його тіло та підкреслює важку працю людей цієї професії.

Дуже цікаво, що кришку люка прикрашає не якийсь ювілейний напис, а емблема Південного заводу гидравлічних машин Бердянського заводу, який виготовляє насосне обладнання.

Пам’ятник закоханим ліхтарям

Розташування: Київ.

Автор: Художник і коваль Володимир Білоконь.

Історія: Закохані люди вже майже нікого не дивують, а от закохані ліхтарі – це новинка. У Києві, у самісінькому центрі міста, розташований пам’ятник закоханим ліхтарям. Встановили пам’ятник у 2009 році до святкування Дня Закоханих.

Пам’ятник закоханим ліхтарям – це два звичайнісіньких ліхтаря, які сидять на лавочці і обіймаються. До речі, поруч з ліхтарями знайдеться місце і для закоханих парочок.

Ліхтар-чоловік вбраний в зелене і прикрашений оголошеннями, а його кохана вдягнула гарну яскраву сукню.

З перших же хвилин пам’ятник привернув до себе увагу і не втрачає свою популярність протягом багатьох років, біля нього завжди багато людей, і кожен хоче фото на пам’ять.

Пам'ятник «Скрипаль на даху»

Розташування: Харків

Автор: Скульптор Сейфаддін Гурбанов.

Історія: Встановлений цей пам’ятник був у 2003 році на даху звичайнісінького, хоч і старовинного будинку у Харкові. Його не одразу побачиш, а лише задерши голову високо до неба. Саме там, наче злітаючи, розташований «Скрипаль». Він уособлює в собі людей, наділених талантом, які наче відірвані від землі.

Легенда гласить, що якось закоханий студент консерваторії вирішив вразити свою кохану і для цього, ризикуючи життям, зіграв для неї чарівну мелодію високо на даху.

Виготовлений з бронзи Скрипаль, вдягнений у класичний фрак, грає музику, яку хоч і не можна почути, але, якщо ти не байдужий до справжнього мистецтва, то обов’язково відчуєш її душею.

Пам'ятник Жабі

Розташування: Бердянськ.

Автор: Монументаліст Микола Мироненко.

Історія: А вас колись давила жаба? Тоді вам сюди! Якщо хочете побачити ту саму жабу, яка вас давила, то вам до набережної міста Бердянська.

Велика задоволена жаба сидить на гранітному постаменті й пафосно покурює сигару. Пальці її прикрашають персні, шию – масивний ланцюг, у лапах-руках мобільний телефон, а у кишені купа грошей. Важить вона 250 кілограмів і тисне всією своєю вагою на голови чоловіку, жінці, старому і, навіть, дитині. Їх голови посипані монетами, але виглядають вони зовсім не щасливо.

Під вагою жаби страждають багато людей від власної жадібності й заздрості. А на постаменті пам’ятника висить табличка з написом «Заздрість-порок». Цей пам’ятник встановили задля того, щоб кожен пам’ятав, що він підвладний цим порокам.

Цікавим є те, що на пам’ятнику ще міститься фраза «При виготовленні пам'ятника жаба не задавила», адже робили його на кошти місцевих меценатів.

Пам’ятник був встановлений у 2007 році на міській набережній. Туристи полюбляють бердянську жабу і охоче фотографуються з нею.

Пам’ятник наплічнику

Розташування: Львів.

Автори: Ідея належить відомому в Україні полярнику, який брав участь аж у трьох експедиціях в Арктику, Ігореві Дикому, а виготовили пам’ятник майстри-ковалі з Зимної Води.

Історія: Пам’ятник розташований на подвір’ї географічного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка.

Відкрили його 14 травня 2012 року як символ, який об’єднує всіх людей.

Пам’ятник заввишки майже два метри абсолютно схожий на сучасний туристичний рюкзак, який містить все, що необхідно людині для життя.

Цей пам’ятник дійсно львівський, так як Львів, мабуть, найулюбленіше місто в Україні для туристів і самі львів’яни полюбляють подорожувати.

Пам’ятник салу

Розташування: Ромни, Сумська область.

Автори: Ідея – Віктор Стрельченко, виконання – художник Лариса Зелена, скульптор Олексій Федько.

Історія: Цей пам’ятник з’явився в День гумору та дурнів у 2000 році в рамках фестивалю «Любителів сала». І це перший в Україні та у Східній Європі пам’ятник Свині. З’явився він завдяки добровільним пожертвам.

На невеличкому постаменті сидить відгодована жирна українська свиня, яка насміхається над усіма людьми та їхніми проблемами. А напис на пам’ятнику говорить сам за себе: «Від щирих українців».

Пам’ятник деруну

Розташування: Коростень, Житомирська область.

Автор: Скульптор Володимир Козиренко.

Історія: Його урочисто відкрили в жовтні 2009 року під час святкування другого Міжнародного фестивалю дерунів. Пам’ятник являє собою макітру з апетитними, хоч і гранітними, дерунами, встановлену на постаменті з того ж граніту, червоного та сірого кольору, який видобувається тут же в Коростенському районі. На рушнику, який розміщений на постаменті, вибиті слова, присвячені деруну.

На монумент не витратили жодної копійки бюджетних грошей – кошти на його побудову зібрали небайдужі мешканці міста. До слова, за рік до відкриття пам’ятника на Святі деруна був встановлений рекорд України – дерун вагою 118 кілограмів, на приготування якого пішло 100 кілограмів картоплі. Спробувати улюблені ласощі українців змогли всі бажаючі – голодним ніхто не залишився.

Пам’ятник кавуну

Розташування: Гола Пристань, Херсонська область.

Автор: Невідомий.

Історія: У 2008 році з’явився ще один дивний пам’ятник – пам’ятник кавуну, а знаходиться він у Херсонській області у місті Гола Пристань. Це місто вважається столицею кавунів, адже тут вирощується половина всіх українських солодких ягід. Звідси вони відправляються у різні куточки України та країни Європи.

Виглядає пам’ятник як справжнісінький кавун з відрізаною скибкою. Виготовлений він з бетону. Велетень досягає у висоту 1,75 метрів, а ширина його – 1,20 метрів.

Встановили пам’ятник у рамках щорічного фестивалю «Український кавун – солодке диво». Цей фестиваль святкують кожен рік, починаючи з 2002 року.

Хизуючись своїми досягненнями, місцеві не зупинилися на пам’ятникові кавуну, і у 2015 році поруч з ним з’явилися ще й пам’ятники дині та гарбузу.

Пам’ятник дачникам

Місцезнаходження: Бердянськ, Запорізька область

Автор: Микола Мироненко.

Історія: за рік до його створення мешканцям міста сподобалося свято, яке вперше провели на честь закінчення дачно-городнього сезону. З тих пір місцева влада вирішила проводити захід щорічно. Наступного святкування 2005 року й було встановлено цей гумористичний пам’ятник.

Ставлення людей до нього неоднозначне. Можна багато сперечатися з приводу скульптури, але місто курортне і у ньому є багато незвичних арт-об’єктів, котрі піднімають настрій і містянам, і відпочиваючим туристам.

Пам’ятник огірку

Розташування: Ніжин, Чернігівська область.

Автор: Місцевий митець Леонід Воробйов.

Історія: Цей пам’ятник присвячений відомому хрусткому ніжинському огірочку, символу міста. Відомі ці огірки ще з часів Катерини ІІ, за наказом якої вони завозились до царського двору.

Зініціював появу пам’ятника «Ніжинський консервний завод», який виготовляє ці неймовірно смачні огірочки, починаючи з 1927 року.

Пам’ятник відкрили у 2005 році. Зроблений він з граніту зеленого кольору, який привезли аж з Італії. Це «маленький» огірочок, вага якого сягає 50 кілограмів, лежить на бочці для соління, а постамент побудований у вигляді льоху, в якому зазвичай зберігаються соління.

Пам’ятник чорниці

Розташування: с. Гукливе, Закарпаття.

Автор: Ужгородський скульптор Михайло Колодко.

Історія: У селі Гукливе на Закарпатті вирішили увіковічнити корисну ягоду – чорницю. Цей регіон відомий своїми величезними плантаціями цієї ягоди. Саме тут проходить щорічний фестиваль «Верховинська яфина» (це місцева назва чорниці), на якому можна поласувати як свіжими ягодами, так і різноманітними смаколиками з нею, а ще все це запити смачним чорничним напоєм.

Пам’ятник встановили у 2010 році, у рамках першого фестивалю. Зроблений він з бронзи і виглядає як справжня ягода з листочками, от тільки розмір в неї, як у величезного яблука.

Пам’ятник стоптаним черевикам

Розташування: Київ.

Автор: Скульптори Андрій та Петро Озюменки.

Історія: А ви чули про пам’ятник, який увійшов до книги рекордів України? Ні? Тоді читайте уважніше.

Біля метро «Лук'янівська» у Києві, на вулиці Білоруській, красується пам’ятник стоптаним черевикам страхового агента, який зносив їх, шукаючи клієнтів, адже, як відомо, агентів «ноги годують». Але це пам’ятник взагалі людям, які «стоптують свої черевики» на шляху до професійного успіху. Вважається, що, якщо поміряти це взуття, то вдасться будь-яка справа, можливий навіть кар’єрний злет.

Розмір бронзових черевиків – 92, довжину вони мають 80 сантиметрів, а вагу кожен – 90 кілограмів. Якщо б це взуття було за розміром реальній людині, то це був би велетень зростом більше п’яти метрів.

Виготовляли майстри цю диво-споруду чотири місяці, а відразу після відкриття монумент потрапив до книги рекордів України, адже більш ніде не знайдете взуття такого розміру, яке ще й поміряти можна.

Пам'ятник невідомому корупціонерові

Розташування: Чернівці.

Автор: Художник-перфоматор Анатолій Федірко.

Історія: Якщо поєднати ідею пам’ятника українській гривні і жабі, що душить вийде наш наступний пам’ятник, який називається «Пам’ятник невідомому корупціонеру».

Відкрили його 20 жовтня 2009 року у місті Чернівці. Встановили його на Турецькій площі.

Провідною частиною композиції є зображення монети, діаметром 90 сантиметрів. Лівіше – скульптура руки, яка підштовхує цю монету до протилежної сторони монумента, де на цю монету вже очікують дві долоні.

Вага монети – 90 кілограмів, а загалом увесь пам’ятник сягає 250 кілограмів.

Пам’ятник стоїть на рухомих коліщатах, ніби шукає притулку. Але автор каже, що з часом хоче закріпити фігуру, щоб не зламали вандали.

Пам’ятник Шалтаю-Болтаю

Розташування: Кременчуг, Полтавська область.

Автор: Невідомий.

Історія: Всі, хто читав про Алісу у Задзеркаллі, обов’язково пам’ятає Шалтая-Болтая.

У Кременчузі, Полтавської області, існує пам’ятник, присвячений цій фігурі. Відкрили його у 2003 році у центральному парку культури й відпочинку «Придніпровський».

Шалтай-Болтай – це пам’ятник золотому яйцю, з ногами та руками, який сягає у висоту 4 метрів. Це своєрідна ілюстрація філософської думки, що з яйця починається життя. Пам’ятник набув неабиякої популярності. Не дивно було почути у місті розмову по телефону з питанням: «Ти ліворуч чи праворуч від яйця»?

Пам’ятник «Стріла Амура»

Розташування: Кропивницький.

Автор: Архітектор Вадим Мездрин.

Історія: На перший погляд, назва пам’ятнику не викликає ніякої зацікавленості, адже подібні пам’ятники є майже у кожному місті. Але не поспішайте з подібними висновками. Історія цього пам’ятника дуже цікава і абсолютно унікальна. Кошти для створення пам’ятника були зібрані у рамках благодійної акції. Збирали гроші художня галерея разом із «Кіровоградським фотобієнале–2009». На табличці, яка знаходиться поруч з пам’ятником, збережені імена всіх меценатів, залучених до створення цієї пам’ятки.

Пам’ятник зроблений у вигляді лавки, яку пронизує стріла Амура. Задумано це як місце для закоханих пар, що проводять тут побачення довгими тихими вечорами.

Місце одразу стало улюбленим, особливо для пар, які одружуються. Саме тут вони обов’язково роблять весільні фотознімки. А ще на лавці закріплено багато замків з іменами закоханих.

Пам’ятник самогонному апаратові

Розташування: Черкаси.

Автор: Скульптор Микола Петренко.

Історія: У 2008 році у місті Черкаси відкрився незвичний пам’ятник самогонному апарату. Вага його 400 кілограм, а висота – 2 метра.

Пам’ятник зроблений у вигляді вусатого українця з кухлем в руці, біля якого сидить кіт, як символ домашнього затишку, а позаду них – самогонний апарат величезного розміру. І надпис, що гласить: «Пий та не впивайся».

Але найцікавіше, що цей самогонний апарат є ще й діючим фонтаном, з якого тече справжній самогон. Але кажуть, що там просто звичайна горілка, однак, це зовсім не робить пам’ятник менш привабливим для чисельних відвідувачів.

Пам’ятник «Пасхальне сонце»

Розташування: Івано-Франківськ.

Автор: 300 майстрів з 20 країн світу.

Історія: Пам’ятник «Пасхальне сонце» був зроблений у 2007 році під час Міжнародного фестивалю «Свято ковалів». Висота пам’ятнику приблизно 3 метра, а діаметр – близько 2 метрів.

До диску прикріплені 12 металевих промінів, які створені з янголів, жучків та дзвіночків. Кожен промінь цього величезного сонця кували майстри з різних країн, які володіють різними ковальськими техніками. Таким чином, пам’ятник став неймовірно цікавим, неповторним і дійсно міжнародним.

Пам’ятник «Ніс Гоголя»

Розташування: Київ.

Автор: Львівський скульптор Олег Дергачов.

Історія: Цей жартівливий пам’ятник знаходиться на Андріївському узвозі в Києві. Створений він і як ілюстрація до відомого твору Миколи Гоголя «Ніс», і, одночасно, присвячений самому письменнику, видатна частина обличчя якого відома всім, хто бачив його портрети.

Встановлений пам’ятник у червні 2006 року. Зроблений він з бронзи.

Існує легенда, за якою Микола Гоголь, свого часу, гуляючи Андріївським узвозом, потрапив під холодний дощ, наслідком чого став нестерпний нежить. Тож ні про що, крім власного носу, думати він вже не міг. Тоді і виник задум повісті «Ніс». Все може бути, адже, за словами екскурсоводів, якщо потриматись за «гоголівський ніс», то можна швидко вилікуватись від нежитю. Тож бажаючих це спробувати на собі, а ще сфотографуватись із відомим персонажем завжди дуже багато.

Пам’ятник жіночій білизні

Розташування: Київ.

Автор: Художник Володимир Білоконь.

Історія: Пам’ятник, що ззовні дуже походить на глобус, встановлений в Києві у 2010 році неподалік від кінотеатру «Україна». Але на цій моделі земної кулі ви не знайдете звичайних материків. Замість них знаходяться пікантні деталі жіночого вбрання – трусики та бюстгальтери.

Зроблений пам’ятник із заліза, отже, й вага його зовсім не символічна – майже 300 кілограмів.

Автор наполягає на тому, що його робота – це символ жіночої краси, і запевняє, що бажання, які ви загадаєте біля цього пам’ятника, обов’язково будуть здійснюватися.

Пам’ятник «Бджілка-трудівниця»

Розташування: Тернопіль.

Автор: Скульптор та архітектор В'ячеслав Матвіїв

Історія: В 2010 році в Тернополі біля драматичного театру, за ініціативою місцевих бджолярів, був відкритий пам’ятник бджілці. Бджілка – це символ працелюбства та наполегливості у досягненні своєї мети. Задумувався він як символ українця-трудівника, який, наче бджілка, наполегливо і важко працює.

Зроблений пам’ятник у вигляді стільників, на яких сидить маленька бджілка. «Бджілка» вилита з бронзи та сягає заввишки 2,5 метрів.

Пам’ятник посмішці

Розташування: Львів.

Автор: Скульптор і карикатурист Олег Дергачов

Історія: А ви бачили колись, як посміхається риба? Здивувались? Тоді вам до Львова. Саме тут встановлений пам’ятник посмішці. Зовсім невеличка, заввишки біля метру, рибка, що посміхається, знаходиться на вулиці Вірменській.

Вперше весела рибка з’явилась у Львові у 2001 році, як дарунок автора, і радувала собою мешканців та гостей міста сім років поспіль, аж доки у 2008 році скульптор не замінив її на іншу, ще більш усміхнену та позитивну. За його задумом, з часом Львів змінюється, тож повинна змінюватись і рибка, як символ настрою цього чудового міста. І, схоже, Львів дійсно змінився на краще, адже, на відміну від своєї попередниці, друга рибка посміхається, як то кажуть, від вуха до вуха.

Але рибка оригінальна не тільки своєю посмішкою – в неї ще й замість плавників пальці. Та й взагалі вона чимось схожа на людину.

Це лише невеличка частина цікавих і дивовижних, інколи чудернацьких, пам’ятників України. Вони приваблюють туристів і не залишають їх байдужими. У будь-якому населеному пункті можна знайти своє диво. Придивляйтесь, і ви ні за що про це не пошкодуєте.