Самчиківський розпис

Напевно, важко знайти в Україні людину, яка б не чула про відомий на весь світ Петриківський розпис, який веде своє походження від традицій, що зародились ще у дохристиянські часи. Але мало кому відомо, що звичка прикрашати сільські хати-мазанки дивовижними різнобарвними птахами, квітами, букетами, вінками, зорями, кучериками притаманна була і північній Одещині, і Хмельницькому та Вінницькому регіонам.

Саме у південно-східній Волині, на межі з Поділлям, здавна хати були розмальовані рослинними візерунками, які вважались оберегами. Малюнки на стінах були візитівкою кожної гарної господині, уважно придивлялись до них парубки, якщо в хаті підростала не засватана ще дівчина.

Особливо славились своїми розписами хати в селі Самчики Старокостянтинівського району Хмельницької області, де це диво можна було побачити на власні очі ще у п’ятдесятих роках минулого століття. Тут в давні часи з’явився, з часом зник і нещодавно знов відродився і поширився Україною та світом мальовничий розпис, створений на основі традиційного народного декоративно-прикладного мистецтва.

Відродження Самчиківського розпису

Звідки з’явились ці традиції, на жаль, сьогодні достеменно не відомо, адже згадки про них зустрічались хіба що в народних піснях та у побутових речах з елементами розпису, які збереглися у музеях та у деяких коморах і скринях місцевих мешканців.

Ще на початку ХХ століття розпис білених стін та віконниць сільських хат фантастичними орнаментами з квітів був дуже поширеним. Талановиті майстрині на замовлення розписували будинки неповторними візерунками та розвивали новий напрямок цього мистецтва – «мальовки» (розпис, нанесений на окремі паперові аркуші).

Саме «мальовки» та знайдені розписані ужиткові предмети у шістдесятих роках ХХ століття, коли настінний розпис майже зник з хат, допомогли місцевій творчій інтелігенції на чолі з Олександром Пажимським надати нового життя майже втраченому мистецтву та відкрити для широкого загалу його неповторний світ.

Самчиківський розпис переважно сюжетний, який виконується великим зубчастим малюнком, схожим на гобеленовий.

Самодіяльні художники, народні майстри-ентузіасти, взявши за основу народні декоративні традиції, дбайливо розвивали та збагачували їх, додаючи нових сюжетів, орнаментів та кольорів. Традиційний розпис, доповнений новим змістом та оновлений, був перенесений у картини, тарілки, ужиткові речі. Так з’явився практично новий неперевершений вид та справжня перлина українського декоративно-прикладного мистецтва – Самчиківський розпис.

Основні мотиви Самчиківського розпису

Є в Самчиківському розпису щось від писанкарства, щось від вишиванки, щось від гуцульських килимів, адже він поєднує в собі традиційні місцеві українські елементи орнаментів з орнаментикою прадавніх племен, що жили колись на цій землі. В ньому можна зустріти техніки, притаманні Трипільській та Черняхівській культурам, адже майстри з Самчиків, створюючи свою школу розпису, намагались зберегти в ній всю багатогранну історію України та її народу. Фантастичними сюжетами, поєднанням реального життя зі світом казки самчиківські майстри переносять нас до життя предків, до тисячолітніх традицій, що створювались і зберігались на нашій землі. Так саме, як і в прадавні часи, вони звертаються до самої матінки-природи, спостерігаючи за нею та відтворюючи її явища на своїх полотнах. Кожен елемент візерунку, кожен відтінок, кожна форма цього розпису несе в собі інформацію, яку, роздивляючись, можна розкривати для себе щоразу по-новому.

Самчиківський розпис переважно сюжетний, який виконується великим зубчастим малюнком, схожим на гобеленовий.

Основна тематика цього розпису – це рослинні мотиви у найрізноманітніших їх інтерпретаціях. Кожен орнамент мав свою назву, за якою його одразу можна було розпізнати. Барвінок, соняхи, рожа, колоски, маки, дзвоники, ягідки, бруньки, калина, гілочки, листочки найчастіше зустрічаються в роботах художників. На малюнках квіти зі знайомих і звичних раптом стають казковими, фантастичними рослинами, набувають неперевершеного українського колориту.

Одним з найулюбленіших та найпоширенішим орнаментів є зображення вазону, як символу світобудови, «дерева життя», як його розуміли в давнину наші предки. Це казкове дерево, в основі якого може бути писанка, як символ початку роду, або жолуді, з яких дерево проростає. Стовбур дерева символізує продовження життя та роду. Біля нього чи у кроні дерева часто зображують пташок, які є невід’ємними супутниками життя. Так рослинний орнамент органічно переплітається у розпису з елементами світу тварин.

Найчастіше малюються найбільш універсальні птахи – курка, півень, соловейко, гуска, лелека, сорока, голуби, лебеді. Зустрічаються також і зображення тварин, які завжди були найбільше пов’язані з життям та побутом людей (собаки, коти, коні, лисиці, зайці, білочки).

Автори Самчиківського розпису додають до своїх робіт також і зображення людей, переважно козаків чи гарних україночок.

Застосовують художники також і елементи, які більш притаманні писанкарству. Це стилізовані лапки, ріжки, кучері, хрест, смужки, зірочки, кривульки, крапки.

Важливі елементи Самчиківського розпису

Відрізняють Самчиківський розпис від інших кольори, техніка виконання та композиція.

Традиційними матеріалами, які беруть майстри для своїх виробів, є чиста фарба – вохра і глина.

Кольорова гама Самчиківського розпису має традиційний сакральний зміст, який спирається на слов’янські вірування та етнічну культуру. Червона, синя, зелена, жовта – ось головні кольори, що лежать в основі цього розпису. Додатково використовуються також чорна, коричнева, рожева, фіолетова фарби.

Знизу розміщуються крупні елементи, які до верху малюнку стають все більш дрібними. Саме така будова робить завершену картину найбільш доступною і зрозумілою для сприйняття.

Частіше всього використовують майстри для фону своїх робіт білий колір – символ чистоти, непорочності, краси, молодості та радості. Навіть якщо орнамент малюють на сірому, чорному або підсиненому тлі, білий обов’язково додають у основний орнамент – квіти, листя, тощо. Сам візерунок переважно виконують червоним кольором, що символізує повноту життя, енергію свободу. Чорний додається для підкреслення орнаменту та підсилення інших кольорів.

Композиція робіт складається з площинного орнаменту, до сюжету якого входять елементи, кількість яких не повинна перевищувати сім. Вона завжди чітка, складається з низу, середини, верхівки та завершення. Знизу розміщуються крупні елементи, які до верху малюнку стають все більш дрібними. Саме така будова робить завершену картину найбільш доступною і зрозумілою для сприйняття.

А головним елементом самчиківського розпису є, безумовно, яскравий талант, натхнення та любов до своєї справи його майстрів.

Самчиківському розпису у його сучасному вигляді лише трохи більше півстоліття, але він вже встиг знайти своїх прихильників, поціновувачів та послідовників. Роботи митців займають своє гідне місце в багатьох музеях, картинних галереях України, в приватних колекціях, у тому числі і закордонних, на виставках, конкурсах, фестивалях.