Як відволікти дитину від гаджетів, або 9 ігор нашого дитинства

Електронні гаджети стали справжньою проблемою для багатьох сучасних сімей. Діти навідріз відмовляються спілкуватися з навколишнім світом, замінюючи його віртуальним. Як вплинути на це? Влітку таке питання стоїть особливо гостро. Адже дитину часто нічим зайняти на канікулах, і тут на уявний «порятунок» якраз приходять комп'ютери, планшети і телефони.

Незважаючи на те, що більшість батьків усвідомлюють, якої шкоди приносять гаджети, відучити дитину від комп'ютера набагато складніше, ніж піддатися спокусі дозволити пограти в стрілялку, доки мама приготує вечерю, а тато подивиться новини.

У цій статті ми постаралися навести методи, як перемогти в протистоянні з іграми і соцмережами, і розповісти, яка може бути альтернатива дозвіллю з лептопом в руках. Різноманіття активних та напівзабутих ігор вражає, головне, аби вистачило часу у них грати.

При продумуванні стратегії відлучення дитини від блакитного екрану, треба розуміти, що в різному віці і методи впливу будуть різними.

Чим зацікавити дошкільника?

Наприклад, для малюка дошкільного віку час за комп'ютером або планшетом має бути обмежений хвилинами 15-20. У такому ніжному віці найбільш важливо показати дитині, що навколо існує цікавий реальний світ, який зовсім не варто замінювати на віртуальний. Тим більше, що велика кількість ігор, мультиків і різноманітних відео провокують втрату необхідності у живому спілкуванні. Але ж саме дошкільнику так необхідні розвиваючі ігри, пізнавальні книжки і розвиток комунікативних навичок.

Безумовно, батьківська спокуса дуже велика, тому що, займаючись домашніми справами, можна легко і надовго зайняти дитину планшетом або телефоном. Але саме в цей момент і треба вмикати фантазію, і запропонувати дитині такий вид дозвілля, який виявиться цікавішим і захоплюючим від комп’ютерних забавок.

Впроваджуємо нові правила

Паралельно зі створенням нових ідей, психологи радять запровадити в життя кілька правил. По-перше, комп'ютер або інший гаджет, що викликає залежність, треба прибрати і видавати строго дозовано і контрольовано. А краще і зовсім заховати на якийсь період, щоб дитина просто-напросто про нього забула. Якщо ви не готові відразу до таких рішучих кроків, то постарайтеся просто завантажити на пристрій ті ігри, які будуть корисні для дитини – на логіку, швидкість реакції, всілякі розвивалки, благо їх зараз безліч. Але не забувайте про правило 15-20 хвилин.

Крім того, спочатку важко повірити, але приготування вечері спільно з дитиною не займе набагато більше часу, а ось користь принесе величезну. Адже малюк 4-6 років в стані натерти продукти на тертці, крупно що-небудь порізати, сервірувати стіл і помити посуд. А враховуючи, що при спільному процесі, ви точно будете підтримувати діалог, то користь – божевільна. Тут вам і довірчі відносини, і навички домашньої роботи, і можливість переказати казку або непомітно вивчити вірш. Такий варіант скоріше підходить для мами, адже незважаючи на всю пропаганду гендерної рівності, все-таки, саме жінки найчастіше готують їжу і займаються оселею.

Якщо ж у вільний час, дитина доручена татові, то можливості ще ширші, – оскільки не обмежені кухнею. А тут на заміну тачкам, феям вінкс і всьому іншому, приходять лего, татів гараж, розглядання старих фотографій або прогулянка на вулиці.

Чого не робити?

Головне, якщо ви вже застали малюка перед блакитним екраном, ні в якому разі не відключайте гаджет різко, не виривайте з рук, не кажіть «це погана гра, вимикай!». Говоріть «давай я покажу тобі гру ще цікавіше», або «сонечко, а чи не побудувати нам замок до татового приходу?». Будьте трохи хитрими, адже радикальна заборона, як правило, викликає обурення, у той час, як м'яко підведена до рішення дитина, буде впевнена, що вибір її власний, чим цілком можна пишатися.

Як допомогти школяреві молодшого віку?

Якщо ваша дитина вже ходить до школи і відноситься до віку 7-12 років, то для неї можна зберегти всі старі правила, доповнивши їх деякими новими. Так, корисно підтримувати сімейні традиції, в яких, наприклад, вечеря повинна бути спільною і без гаджетів. Правда, якщо ви вже наполягаєте на тому, щоб дитина випустила з рук планшет, ви і самі не повинні зловживати спілкуванням зі смартфоном.

Постарайтеся, щоб дитина брала участь у всіх домашніх справах, і виконавши їх скоріше, біжіть до парку, на стадіон або просто на прогулянку по навколишніх дворах. Існує величезна маса занять і розваг, які не вимагають ні особливих зусиль, ні матеріальних витрат. Просто про них варто згадати.

Крім того, дитині років 8-12 легко порахувати, скільки часу він втрачає даремно з планшетом в руках. І пояснити, скільки корисного, цікавого і пізнавального він міг би встигнути зробити за цей час.

Яка є альтернатива?

Покажіть йому, чим ви займалися в вашому дитинстві, відкопайте на антресолях діафільми, випалюйте по дереву, пограйте в «їстівне-неїстівне» або «пекаря», збирайте гербарій і взагалі, уявіть, що це дитинство знову ваше і в ньому немає ніяких стрілялок, бродилок і соціальних мереж. Але ж ми знаходили, чим зайнятися, чи не так?!

Обов'язково частіше бувайте на природі, цікавтеся мріями дитини і допомагайте втілювати їх у життя. Так, це трохи складніше, ніж всучити в руки дитини «зручний» ноутбук, але зате результат буде того вартий.

Змінивши правила спілкування з гаджетами, ви здивуєтеся, як швидко «сховаються» негативні прояви характеру і капризи.

Крім перерахованих способів, на старті таких змін, можна ще й модем відключити, встановивши чіткий графік його роботи. Так, до речі, і вам буде простіше боротися з бажанням поставити пару лайків або перевірити пошту. Молодшому школяреві вже цілком можна дозволити близько 1 години «віртуала» на день, однак з урахуванням навчальних потреб. Адже до цього віку вже діти і презентації роблять, й інформацію для реферата можуть пошукати.

З підлітком треба домовлятися

Найскладнішим періодом у житті дитини є підлітковий вік. По-перше, протестні настрої дуже високі, по-друге, модем вже не відключити, а по-третє, необхідність виконувати домашні завдання на комп'ютері дуже висока. До того ж, підлітка важко попросити натерти моркву і не можна зайняти конструктором. Як же бути в такій ситуації?

Не відключайте інтернет і не забирайте лептоп – дозвольте підлітку бути дорослим і самостійним. Встановіть антивірус і блокуйте неблагонадійні ресурси. Підштовхуйте дитини до корисних занять на комп'ютері, встановивши фотошоп, відео- і фоторедактори, корисні додатки. Віддайте дитину на курси, де він зможе навчитися азам програмування, запису аудіо, малюванню і дизайну.

Екстрим – на противагу смартфонові

Крім того не забувайте про активне дозвілля – пейнтбол, кінний спорт, скелелазіння, вейкбординг, квест-кімнати – сьогодні варіантів маса. Варто тільки вибрати відповідний до нахилів вашої дитини. Не забувайте, що нові емоції і адреналін повинні перекривати потребу у віртуальній реальності. Плюс, в підлітковому віці треба допомогти дитині розвиватися в професійному напрямку, з прицілом на доросле життя, до якого вже зовсім недалеко.

Найчастіше, до комп'ютерних ігор притягують три речі. Перше – це нудьга і бажання чимось зайнятися, друге – адреналін і захоплюючі події, а третє – бажання стати переможцем.

Тому дозволити дитині заповнити ті ж потреби в реальному світі зовсім не так складно, як здається на перший погляд.

Так що, доки на вулиці літо і до холодів далеко, перед батьками відкривається чудова нагода – дитині можна показати все ті ігри, якими грали ми в дитинстві, а то і наші бабусі-дідусі. Велика частина таких розваг зараз незаслужено забута. Але ми постаралися згадати, які дворові ігри були настільки популярні в нашому дитинстві, що навіть крики з балконів до обіду, не могли змусити відірватися від них.

Практика показує, що спочатку діти дивляться на таке дозвілля з певною недовірою і навіть подивом, настільки вони звикли до Фіксиків і Монстер-Хай, танчиків та Вконтакті. Але через хвилин 10 від початку гри, ви зможете зібрати навколо себе всю малечу з дитячого майданчика, або підлітків з лавочки, якщо гра серйозна і ваші діти вже старші.

Забуті ігри

«Салочки»

«Салочки» – вони ж догонялки, вони ж квач. Вікіпедія стверджує, що у цієї гри близько 40 назв. При цьому гра неймовірно проста. Сенс звичайних салок в тому, щоб наздоганяти гравців, (якщо ти водиш), які розбігаються в різні боки.

Лічилкою вибирається ведучий. Гравці стають навколо нього і по команді розбігаються в різні боки. Завдання того, хто водить – наздогнати кого-небудь з гравців і доторкнутися до нього рукою. До кого доторкнуться, той сам перетворюється в «салку», а ведучий стає простим гравцем. Іноді правила гри трохи відрізняються – квач, наздогнавши першого гравця, разом з ним продовжує ловити третього, потім все разом четвертого і так далі, поки не переловлять всіх.

Існують різноманітні різновиди «салочок». Іноді грають з «будиночком» – зоною, де гравці можуть безпечно відпочити. У «будиночку» квач безсилий, але і сидіти там довго забороняють правила. Ще можливий варіант підняття ніг для уникнення «засолювання» – потрібно застрибнути на щось і задерти ноги вгору.

«Пекар»

Не менш цікавою грою, яка раніше збирала дітей з усього двору є «Пекар».

Її правила спочатку здаються складними, але це тільки на перший погляд. Незважаючи на безліч варіацій, її суть зводиться до наступного.

Необхідно підготувати майданчик розміром близько 10х6 метрів. І озброїтися палицями (бітами, зламаними хокейними ключками, шматками арматури), бляшаними банками (дерев'яними цурками, пластиковими пляшками) і крейдою. Підготовлений майданчик потрібно розкреслити певним чином – паралельно короткій стороні кожні метр-півтора кресляться лінії: 1 лінія – пішак (солдат); 2 лінія – дама; 3 лінія – королі; 4 лінія – тузи і т.д. Від початку створеного майданчика до крайньої лінії – зона титулів; від останньої лінії до кінця поля – зона пекаря. Приблизно в 5 метрах від останньої лінії креслиться коло, до якого ставиться банка (іноді – зверху на цеглу).

На початку гри обирають «Пекаря» і займають чергу для збивання банки. Гравці ставлять один кінець палиці на носок стопи, а інший – у долоньку, після чого штовхають палицю вдалину ногою. Чия палиця полетіла далі всіх, збиває банку першим; чия ближче всіх – той «Пекар».

«Пекар» займає позицію «за банкою», гравці – у першій лінії. Далі гравці битою по черзі намагаються вибити банку. Після цього починається «атака» – гравці біжать за своїми бітами і повертаються назад в «зону звань». «Пекар» в цей час біжить за банкою, знову встановлює її на місце і намагається захистити. Але головна його задача – не дозволити забрати біту зі своєї зони. До того ж, він намагається торкнутися гравців своєю палицею і після цього збити банку сам. Той, до кого «Пекар» доторкнувся, стає «пекар» в наступний раз, а старий «Пекар» стає звичайним гравцем.

За кожну збиту банку гравець підвищувався у званні. Іншими словами, просувався далі по полю і наближався до мети. Крім того, у кожного «звання» є свої плюси і особливості. Наприклад, туз абсолютно невразливий але і не може водити.

«Вишибали»

Не можна обійти увагою і гру «Вишибали».

У процесі цієї гри можна було боляче отримати м'ячем, але азарт зашкалював. Тим більше, для неї не потрібно нічого, крім м'яча. Призначаються «вишибали» (зазвичай по 2 людини з кожного боку). Вони встають один напроти одного на відстані приблизно 10-15 метрів. Ті, кого треба вибити, розташовуються в центрі майданчика. Мета «вишибалів»: потрапити м'ячем у кожного гравця. Той, в кого «прилетів» м'яч, йде з поля. Тому метою центральних гравців було швидке уникання м'яча.

Коли у середині поля залишається один гравець, він повинен ухилитися від м'яча таку кількість разів, скільки йому років. Якщо вийде, всі «вибиті» повертаються на поле.

«Резиночки»

Наступна гра раніше була, можливо, найбільш культовою та популярною. Йдеться про неповторні «резиночки».

Правила гри були складними і простими одночасно. З одного боку, потрібні були тільки 3-4 метра білизняний гумки, а з іншого, в кількості рівнів, вправ і нюансів можна було заплутатися також, як і в самій гумці. Двоє гравців натягували гумку між собою, а третій – стрибав. Рівні були від мінімального – на висоті щиколоток і, поступово, – аж до шиї, що було майже неможливим. На кожному з рівнів треба виконати певні вправи – бантики, хрестики, метелики, ножиці і так далі.

«Козаки-розбійники»

Найбільш авантюрної, захопливою і тривалою можна сміливо назвати гру «Козаки-розбійники».

«Козаки-розбійники» поєднують у собі і квача, і хованки, і навіть схожі на сучасні квест-кімнати, хоч і виникли, за твердженнями деяких джерел ще в XVI столітті, коли саме козаки захищали мирних жителів від нападів розбійників.

Правила гри всюди відрізняються і часто дуже спрощуються. Не змінюється тільки одне – гравці діляться на дві команди – відповідно, на «козаків» і «розбійників». Вибираються «отамани» і обговорюється «поле бою». Козаки обирають штаб, а розбійники придумують паролі – один вірний, інші – помилкові.

Завдання розбійників: захопити штаб козаків. Завдання козаків: переловити усіх розбійників і «випитати» правильний пароль.

За сигналом розбійники розбігаються і ховаються, залишаючи на асфальті стрілки, щоб козаки мали підказки, де їх шукати. Козаки в цей час облаштовують «темницю» і придумують, як будуть «катувати» полонених (лоскотати, лякати комахами, «жалити» кропивою і т.д.). Через деякий час козаки вирушають на пошуки розбійників. Якщо їм це вдається, то вони садять розбійника в «темницю», звідки він не має права втекти. Розбійники, у свою чергу, намагаються підібратися до «штабу» і захопити його.

«Картопля»

«Картопля» – ще одна популярна гра з м'ячем. Її суть полягає в наступному: гравці стають в коло і перекидаються «гарячою картоплею» (м'ячем), яку необхідно відбити. Якщо хтось зловив гаву і не відбив вчасно м'яч, він сідає до «каструлі» (центр кола). Сидячи у «каструлі» можна спробувати зловити м'яч, що пролітає над тобою, але при цьому не можна повністю вставати. Якщо гравець з «каструлі» зміг зловити м'яч, він звільняє себе і інших полонених, а гравець, що невдало кинув «картоплю», займає їхнє місце.

Крім цих перерахованих мультинаціональних ігор, не варто забувати і про споконвічно українські – таких, як гилка, швайка і скраклі. Це не менш захоплюючі і рухливі ігри на свіжому повітрі, тому розповімо докладно і про них.

«Гилка»

«Гилка» – неймовірно рухлива старовинна українська гра.

Для цієї гри знадобиться палиця, на зразок біти, товщиною 3-5 см і текстильний м'яч діаметром 6-8 см. Майданчик для гри досить великий – 70-100 х 35-70 метрів.

«Гилка» досить схожа на бейсбол. Гравець з палицею розташовується за полем і б'є м'яч всередину поля, де суперник повинен зловити м'яч на льоту. Потім вони міняються. Найвищою майстерністю вважається вміння направити м'яч до найбільш віддаленого від гравця сектора поля, зробивши тим самим здатність його зловити практично неможливою. Грати можна і вдвох, але чим більше людей – тим азартніше і цікавіше.

Така гра прекрасно розвиває вміння взаємодіяти у команді, швидкість реакції і спритність. А для малюків замість біти цілком можна використовувати дощечку або ракетку від бадмінтону.

«Скраклі»

«Скраклі» – гра теж спортивна, за принципом нагадує «Городки». Суть гри полягає в тому, що гравці дерев'яними палицями вибивають з відведеного місця «скраклі» (кеглі).

Скраклі повинні бути довжиною 12 см і 3 см в діаметрі. Знадобиться їх 10, але можна підготувати і запасні. А палочек-«бучок» знадобиться не менше 4. Їх довжина повинна бути 80 см, а діаметр теж 3 см. Для гри вибирають вільний майданчик 3х15 м. Креслять 2 квадрата 60х80 см, відстань між якими близько 6 метрів, і посередині проводять лінію.

Перша фігура, складена з скраклей, вибивається з 6 метрів, наступні – з трьох.

Фігури називаються дуже колоритно: тин, ворота, колодязь, криниця з насосом, бабуся у віконці, гармата, ковбаса, страсбурзька ковбаса.

«Швайка»

І остання в нашому переліку – маловідома сьогодні «Швайка». Це теж старовинна українська гра, суть якої полягала в киданні великого товстого цвяха в кільце, яке лежало на землі. За рахунок маленького діаметру кільця і, навпаки, великого цвяха – грати було цікаво, адже знаряддям треба було прикувати кільце до землі. Така гра, природно, для грунту, а не асфальтованих міських джунглів. Увіткнути швайку в землю – вважається за один удар, увіткнути всередину – три удари. А той, хто промахнувся подає гравцям швайку до тих пір, поки хтось новий не змінить його. Переможець забиває швайку якомога глибше в землю, а той, хто програв – «тягне редьку» – намагається витягнути швайку, іноді навіть зубами.

Ми, звичайно ж, не радимо вам ніякі цвяхи тягнути зубами. А ось урізноманітнити дозвілля дітей – обов'язково варто. Адже саме моменти таких ігор наші діти зможуть згадати, коли виростуть.