Мотиви українських орнаментів в весняно-літній колекціїї Valentino 2015 року: модне явище чи глибоке осмислення української культури?

Багатогранність та самобутність української культури стає все більш цікавою для світової спільноти, а інколи і взагалі надихає на створення цікавих речей з елементами давніх українських орнаментів або спонукає використовувати українські мотиви в оздобленні сучасного модного одягу та аксесуарів і що найприємніше, використовують такі оздоблення не лише українські дизайнери. Проте для початку давайте розберемося що ж таке орнамент та яке значення він має для української культури?

Якщо поглянути загалом на традиційні українські вишивки та оздоблення побутових предметів можна зробити висновок, що орнамент то своєрідний код, описуючий давні уявлення про буття. Тож, орнамент – своєрідна мова кодів по яких можна простежити ментальність, світогляд та давні знання наших предків.

В народній культурі можна зустріти різнобарвні символічні орнаменти-оздоблення практично скрізь: і на одязі, і на домашньому текстилі і на предметах побуту, і навіть на деяких знаряддях праці та в оздобленні житла. Звичайно ж сакральне значення орнаментів та груп орнаментальних мотивів характерно для усіх існуючих етносів, а не лише українському. Однак, такі групи орнаментів не створюються на не наносяться на одяг штучно, це своєрідні етнокоди, що закладені в кожному з нас десь на глибокому ментальному рівні, це такий собі зв'язок поколінь, про який ми не завжди задумуємося. Саме тому коли дизайнери та модельєри починають використовувати стилізовані сакральні сюжети на сучасному одязі значення таких орнаментів втрачають своє первісне значення, яке формувалося на протязі багатьох століть. Особливо сильно сакральність та значення етно-орнаментів втрачається коли переосмислює та використовує їх людина непричетна до того народу чиї орнаменти бере за основу, як у випадку з весняно-літньою колекцією 2015 від дизайнерів модного дому Valentinо. Тож давайте зіставимо окремі елементи орнаментів на сукнях та костюмах цієї колекції з українськими автентичними та відповімо собі на важливе питання «Етнічний орнамент - просто гарне оздоблення, вишукана нотка образу, чи щось значно глибше та важливіше?»

Розпочнемо наше, так би мовити, дослідження з сукні з зображенням стилізованого образу світового дерева. Такий мотив характерний для багатьох народів, в українській же культурі таке дерево описувало уявлення наших предків про троїстість всесвіту: коріння або як часто можна побачити в народних вишивках, горщик або ваза відображало потойбічний світ (підземне царство, світ мертвих, Нав); стовбур уособлював земне буття (Яв); крона ж відображала вищій, небесний світ (Прав, рай, вирій). Образ дерева життя в українській культі об’єднував в собі минуле, теперішнє та майбутнє яке стоїть поза простором та часом, будучи при цьому центром світу й самим Всесвітом. Такий образ можна часто зустріти в орнаментальних зображеннях як на вишиванках так і на рушниках, килимах та інших предметах побуту. Дерево життя своїм походженням сягає далекої давнини, трапляючись ще у часи трипільської культури (трипільська культура охоплює період приблизно з 5 тисячоліття до нашої ери до 2650 роки до нашої ери).

Дерево життя можна зустріти не лише в вишивках чи текстильних виробах, а й в текстах та навіть народній обрядовості, наприклад весільне гільце є невід’ємним атрибутом весільного дійствах. Більше того таку міфологему й досі використовують у сучасному фольклорі та декоративно-прикладному мистецтві. Звісно ж іпостасі прояву цього образу можуть бути різними: сад, ліс чоловічі чи жіночі дерева (зазвичай чоловічими вважають дуб, явір та інші, а до жіночих яблуню, вишню, вербу). В українській орнаменталістиці образ дерева життя дещо поступається образу Матері, Берегині, який зберігає в собі виразні рослинні елементи та вазону, який вже символізує Дерево роду. Вазони в образі дерева роду характеризуються поліваріантністю в залежності від місцевості.

Повертаючись до колекції Valentino варто також звернути увагу на оздоблення подолу сукні в якому також можна впізнати українські відповідники. В цьому орнаменті-оздобленні можна побачити поєднання трьох природніх стихій води (хвилясті лінії), землі (дві рівні горизонтальні лінії) та вогню (в образі сорярного знаку квітки-ружі та округлих ягід). Ця єдність підкріплена й кольоровою гамою, а саме використанням червоного, синього та чорного кольорів.

Також важливим моментом в орнаменталістиці є й семантичне значення чисел. Цифри в орнаментах використовуються зовсім не випадкова, наприклад, числокод з трійкою або числами кратними їй виступає символом життя, єдності чоловічого (1) та жіночого (2) начал; вісімка символізує вічність та безперервність буття. Якщо повернутися до вище згаданого оздоблення спідниці видно ружу з вісьма пелюстками та квітки з трьома, тощо.

Не менш змістовним та глибоким є й орнамент одного з костюмів колекції, особливо цікавою для нас є спідниця з комплекту. Розкішний декор, можливо не одразу, проте доволі яскраво показує лабіринт. Такий спіральний символ має свої витоки ще з часів Мізинської стоянки (дана стоянка датується періодом пізнього палеоліту, знайдена була близь села Мізин, Чернігівської області, за свідченнями археологів саме тут було знайдено зображення меандру, який вже пізніше з’явився в Греції) та Трипільської культури. Значення такого лабіринту чи «трипільської спіралі» можна трактувати як вічний рух, кругооберт життя та смерті, який не має ані початку ані кінця. Також такі символи означають Всесвіт, Адже як нам відомо всі галактики мають спіральну будову, символ світла та сонця.

В українській орнаменталістиці меандр, лабіринт та спіраль уособлюють ще й образ вужа або змії. В наших предків існував особливий культ вужа-охоронця родини, дому та носія світла й добробуту. В деяких джерелах є згадки про те що вужі могли жити під порогом хати або піччю і його сприймали як містичного охоронця родинного вогнища, годували молоком та ні за яких умов не шкодили йому. Окрім того образ вужа тісно пов'язаний з культом води та родючості землі. Підтвердженням того є слов’янська міфологія згідно якої вуж – син Місяця та Води, священна тварина. Саме тому вважалося, що вужі та змії з’являються на весні аби допомагати землеробам. В українській міфології вужі подібно до птахів мали свій вирій, однак він був підземний де вони й зимували. В народі побутувало вірування що вуж який вкусив людину не допуститься до вирію на зимування.

Багато інших моделей цієї колекції від будинку моди Valentino сповнені архетипом вогню та сонячністю відображеними в символіці орнаментів. Однак сонце, світло або небесний вогонь також позначається у вигляді хреста.

Зазвичай появу символу хреста в орнаментах пов’язують з прийняттям християнства, однак це не зовсім так. Звісно ж ніяких сумніві не викликає той факт, що хрест як символічний елемент втілює архетип вогню та прийшов на зміну свастичних орнаментів та кола як символу сонця, однак хрест можна зустріти ще в трипільській культурі, який в ті часи мав значення «навсебіч». Якщо звернути увагу на первісні значення символу хреста, то можна прослідити що цей символ уособлює життя, поєднуючи чоловіче (вертикаль) та жіноче (горизонталь) начало, створюючи нову силу – синівську. Українська культура не єдина в якій коло, хрест та сонце використовуються як іпостасі однієї міфологеми межі – вогню, такий символізм зустрічається в багатьох народах світу для яких характерна солярність.

Ще один з етно-мотивів використаних дизайнерами будинку Valentino є поширена на всій території України комбінація хреста та ромба (хрест вписаний в ромб). Тож якщо з семантичним значенням хреста ми більш-менш розібралися, яке ж значення має ромб? Загалом ромб виступає архаїчним знаком, символізуючим плодючість землі та продовження роду. Дослідники вважають що ромб, подібно до хреста, поєднав в собі чоловіче та жіноче начало. Згідно праукраїнських розумінь та світосприйняття жінка тримає три кути ромбу (як проекція описаного в фольклорі побуту, коли три кути дому тримає саме жінка) і четвертий котрий тримає чоловік, створюючи міцний та цілісний образ.

Крім звичайних ромбів в весняно-літній колекції 2015 року можна побачити ще й ромбі з гачками «вусиками», які в народі називають «жабою» та трактують як ще один символ родючості. Така назва та значення цього символу напряму пов’язана з віруваннями давніх слов’ян які саме жабу асоціювали з небесною вологою, яка й дає життя всьому на землі. Також в українських орнаментах не можливо зустріти пусті ромби, їх завжди заповнювали на зразок засіяного поля, підкреслюючи символізм цього елементу. Тож, заповнений ромб в народній орнаменталістиці виступає символом обробленої землі, достатку, благополуччя та родючості. Такі символи вишивали на весільних сорочках як знак продовження роду. Хоча ромб і виступає знаком землі, однак його семантичне значення трохи подібне до хреста і означає ще й Дух.

Окрім вищезгаданих символів (коло, хрест, лабіритн, ромб й т.і) в колекції Valentino використано і трикутник, який окрім троїстості світу, єдності трьох природніх стихій, за свідченнями дослідників, є відповідником знаку тризуба та пов’язують трикутник з образом християнської Святої Трійці. Ще один цікавий трикутний елемент (незамкнутий трикутник) званий в народі «шевроном» символізує або чоловічу - духовну сутність (трикутник перевернутий вершиною до гори), або жіночу – матеріальну сутність (трикутник перевернутий вершиною до низу).

Спираючись на значення описаних вище орнаментальних елементів цікаво осмислити ще одну спідницю з представлених в колекції комплектів. В цій моделі першим привертає увагу орнамент створений двома смугами з трикутників що розходяться. Таку орнаментальну композицію називають «колодязем» та символізує вона зв'язок між двома світами, земним та потойбічним. Символізм цього елементу можна зустріти й у фольклорі як однієї із міфологеми води та межі. Цей орнамент також бере свої витоки з часів Трипілля, де він означав саме «межу».

Як бачите дослідивши лише не велику кількість етнічних орнаментальних елементів та символів вже можна поглянути на культуру народу з зовсім іншої точки зору. Звісно ж розібравшись в семантичному значенні лиш окремо взятих символів не можливо цілісно осмислити та зрозуміти ментальність та особливості світосприйняття народу, особливо такого давнього як український. Тож давай те таки повернемося до питання яке постало на початку нашого матеріалу: «Етнічний орнамент - просто гарне оздоблення, вишукана нотка образу, чи щось значно глибше та важливіше?». Якщо шукати відповідь на нього в контексті весняно-літної колекції Valentino 2015 року, то вона може бути досить суперечливою, адже якщо в літку 2015 року на піку популярності було слов’янські етно-мотиви, то в же 2016 рік порадував модниць поверненням до колоритних африканських мотивів у одязі та тих же слов’янських у вишиванках. Марія Грація Кьюрі, чка під час створення колекції займала пост креативного директору модного дому Valentino прокоментувала такі зміни модних трендів наступним чином: «Для нас найбільшим успіхом у роботі є те, що саме за допомогою моди ми можемо донести до більшості людей світу своє покликання та важливість бути толерантними відносно кожної окремої особистості. Ми можемо стати краще лише тоді коли поважаємо інших, приймаючи інші світові культури та традиції».

Ніхто не стане заперечувати що перенесення автентичних та сакральних сюжетів вишивок, писанок, килимів чи посуду в авторській та сучасній інтерпретації на одяг, показує втрату вікової цілісності та глибини цих сюжетів. Однак. Сам по собі факт використання українських орнаментів у колекціях знаних світових дизайнерів і зокрема будинку Valentino, є гарним знаком, який розширює географію їхнього існування, продовжуючи та примножуючи їх буття в часі та просторі. Така зацікавленість до української культури наче натякає на самобутність, значимість давнього українського народу та його культури.