ХХ століття. Історія сукні та не тільки

Минуле сторіччя було неймовірно барвистим, яскравим і насиченим подіями. Сьогодні дизайнери надихаються колекціями минулого для створення нових. Все, що ми носимо зараз, прийшло до нас саме з моди ХХ століття.

10-і роки

Мода 1910-х років у західних країнах характеризувалася помпезністю та розкішшю в першій половині десятиліття, званій «Belle Epoque». А після початку Першої Світової війни змінилася практичністю та запозиченням безлічі деталей з військової форми.

Для цього десятиліття характерне звуження чоловічих брюк та жіночих спідниць і суконь, поступова відмова від корсета та вкорочення подолу суконь і довжини волосся в жіночих зачісках, які підготували грунт для виникнення радикально нового одягу наступного десятиліття.

Основи для жіночої моди до 1914 року були закладені в 1908 році, коли паризькі модельєри під керівництвом Поля Пуаре створили принципово новий силует жіночого одягу, який пропонував струнку, але пряму фігуру. У 1910-му році дизайнер створив «шкутильгаючу» спідницю, яка була дуже вузькою та стягувалася манжетою внизу, через що дамам доводилося дріботіти маленькими кроками.

Під впливом спорту та жіночої емансипації корсет ставав більш вільним і менш сковуючим рухи, почав зникати рясний декор, крій став більш вільним, а також поступово ставали відкритими шия та руки. Особливо цей процес посилився після хвилі масових виступів суфражисток у 1913 р.

Під впливом чоловічого костюма в моду входять довгі пальто, що нагадують чоловічі, гамаші та штиблети, блузи, схожі на чоловічі сорочки, а разом з ними і стоячі знімні коміри та краватки. Однак фасони вечірніх суконь залишалися більш консервативними. Вирізи у них були глибокими, з відкритими плечима.

Зросла популярність танго, і, в результаті, з'явилися спідниці з розрізом спереду, а у 1911 р. паризький будинок «Дреколь і Бешоф» створив брючне плаття для танців, однак воно не прижилося.

У впливі на жіночу моду владні особи та представниці аристократії відходили на другий план, набагато більшу роль відігравали актриси театру, кіно, водевілів і вар'єте; балерини. У географічному плані центр моди зміщувався з Франції до США, американське кіно чинило величезний вплив на смак модниць.

Але все-таки, саме у Парижі, у 1910-му році модистка та колишня співачка кабаре Габріель Шанель, відома під іменем «Коко», відкрила магазин капелюшків. Згодом, уже під час війни, вона запропонувала виготовляти одяг з трикотажного полотна. А ще пізніше вона ввела у жіночий гардероб піжами, светри та сорочки чоловічого фасону. Шанель заклала основи для формування моди наступного десятиліття. І, звичайно ж, вона стала родоначальницею популярності легендарної маленької чорної сукні.

20-і роки

1920-ті роки стали справжнім початком модної революції. На це найбільше вплинули два фактори – кінець Першої світової війни та зростання багатьох рухів за емансипацію. У цей час світ боровся з кризою, і дефіцит було видно на кожному кроці, але всі хотіли змін. Люди все більше звертали увагу на моду, мистецтво та розваги. У той час жіночий одяг став виразом сучасного підходу до життя та мистецтва.

Старі звички та погляди змінила Перша світова війна, а з її приходом майже остаточно зникли довгі сукні та корсети, які носили ще 10 років тому.

Такі незручні наряди не влаштовували активних жінок, яким під час війни доводилося виконувати обов'язки чоловіків, що перебували на фронті. Вони працювали на городах, на заводах, були водіями або фабричними механіками.

У 20-і роки мода увійшла в епоху модерну. Жінки остаточно відмовилися від незручного та стримуючого рухи одягу, віддавши перевагу вільним сукням з заниженою талією. Їх одяг став більш повсякденним і не показував форми, а тісна нижня білизна навіть стискала груди – завдяки феміністичним рухам, в моду увійшов парубочий силует. Найважливішою зміною стало поступове оголення жіночих ніг. В результаті більше уваги стали приділяти взуттю та панчохам. Переважали моделі пастельних і тілесних тонів, зазвичай з натурального або блискучого штучного шовку.

30-і роки

Мода 1930-х років повністю відрізнялася від моди попереднього десятиліття. Це було пов'язано з найбільшою економічною кризою, що сталася у 1929 році та значно вплинула на моду в тому числі. Розпочавшись у США, криза поширилася на ціле десятиліття практично по всьому світу й отримала назву Велика Депресія.

Внаслідок цих подій, жінки стали носити скромний одяг, часто зі штучних тканин. Вперше на ринку з'явився нейлон, а разом з ним і колготки, що стали хітом десятиліття.

У 1930-і рр. форми та лінії жіночого одягу були пов'язані з культом модернізму. У моді та архітектурі цінувалися мінімалізм, простота та функціональність. Одяг був практичним і зручним. Динамічний і професійно активний спосіб життя жінок спонукав їх носити костюми, елегантні блузки та светри. Щоб силует був ще жіночнішим, фігуру підкреслювали паском на талії. Також у моду увійшли приталені сукні, брюки із завищеною талією та жакети. Нова тенденція контрастувала з 1920-ми роками, коли домінував образ бешкетника.

Силует 1930-х років став ще більш жіночним завдяки використанню різних типів фактур. У моді прозорість і мереживо, котрі прекрасно ілюстрували соціально-політичні зміни – емансипацію жінок. Тоді ж у жіночому гардеробі з'явилася шуба, носити яку раніше було неприйнятно. Серед кольорів переміг пудровий-рожевий.

40-і роки

Якби треба було описати моду 1940-х двома словами, це було б «суворо та практично». Важкі часи, що послідували за початком Другої світової війни, змусили швейну промисловість адаптуватися до нових військових умов.

Першою важливою проблемою була відсутність якісних матеріалів, таких як шерсть або нейлон, ресурси вироблення яких були повністю спрямовані на пошиття військової форми. Тому жіночі костюми шили з найдешевших тканин, в основному штучних, винайдених в попереднє десятиліття. Коли виробництво панчіх було зупинено, жінки малювали характерну лінію на задній частині ноги, імітуючи їх присутність.

Переважали сукні з ременями, прості спідниці до колін і жорсткі жакети. Також охоче носилися штани та зручні комбінезони. Новинкою виявилося плаття, що повністю застібається на гудзики, та шарфи, які носили на шиї або використовували для зав'язування волосся. Вони вносили декоративний елемент у суворий і грубий стиль одягу. Щодо взуття, то у кращому випадку це були зручні черевики на товстому невисокому стійкому підборі, на товстій підошві, на шнурівці, з закругленими носками. У гіршому – військові чоботи та черевики. Аксесуари відрізнялися певною свободою: нагрудні сумки, рукавички, шарфи, головні убори – ці елементи заповнювали брак модного декору.

Оскільки у багатьох жінок не було коштів на купівлю одягу, вони прагнули вигадати та зшити обновки з незвичних підручних матеріалів. Стало популярним шити сукні та спідниці з домашнього текстилю – штор або скатертин. Чоловічу форму фарбували та перетворювали на куртки або блузки.

50-і роки

Друга світова війна зупинила розвиток моди. У 1940-і роки найважливішою особливістю одягу була його функціональність. Із закінченням війни відродилися модні ательє, а Париж знову став столицею моди. Жінки хотіли по-новому насолодитися трендами й інвестувати в одяг, який виражав би їх характер.

Ці потреби були швидко зчитані Крістіаном Діором – французьким дизайнером, який створював типово жіночні вбрання, іноді незручні, але такі, що завжди втілювали елегантність і вишуканість.

Фігура пісочного годинника знову вважалася ідеальною в 1950-і роки. Саме тому модельєри, а потім стилісти (модистки) створювали одяг, який підкреслював талію, бюст і лінію стегон. Популярним у той час одягом були костюм з жакетом і спідницею, плаття-сорочка з поясом, розклешена спідниця та спідниця-олівець, подвійний комплект – блуза та светр одного кольору, – і штани-сигарили.

На вечірні виїзди надягали довгі сукні або моделі довжини міді, найчастіше з відкритим вирізом, плечима та спиною. Одяг прикрашали бантами, намистинами або паєтками. У сукнях тієї епохи переважали візерункові мотиви: клітинка Віші, квіти та горошок, які символізували радість і дівочість.

Нижня білизна у той час являла собою перш за все бюстгальтер-балконет, пояс для панчіх, корсет і підв'язки. У сумках домінували невеликі прямокутні та трапецієподібні моделі. Європейські жінки із задоволенням носили рукавички та капелюхи. Досить згадати, наприклад, стилістику Одрі Хепберн з культового фільму «Сніданок у Тіффані».

Тут, звичайно, варто сказати, що радянська мода істотно відрізнялася від європейської, повернувши «не туди», після війни. На жаль, за різноманітністю вона завжди залишилася на рівні військового часу. А наші мами та бабусі до 90-х років були змушені «підглядати» за модними тенденціями прогресивних країн, щоб потім шити самостійно мізерні аналоги з дефіцитних тканин. Або стояти в черзі, щоб «дістати» «викинуті» на прилавки пальто, черевики або джинси з трохи більш розвинених країн соціалістичного табору. Або купувати втридорога у фарцовщиків бажані імпортні речі...

Але ми не будемо зупинятися на мінімалістичній і депресивній радянській моді. Це досить сумно, хоча винахідливості та бажання бути стильними ніколи не бракувало нашим жінкам.

60-і роки

1960-ті роки були періодом, коли Лондон залишив сильний слід на світовій мапі моди. Бітлз, молодіжна музика, а також Кінгс-роуд і Карнабі-стріт, повна підлітків, створили атмосферу цього десятиліття, яке журнал Time назвав «Лондон, що свінгує».

Молоді люди не хотіли бути схожими на своїх батьків. Тож вони шукали свій власний стиль і були оточені безліччю нових, свіжих і оптимістичних стимулів. Одним з них була велика музика Beatles і Rolling Stones, а іншим – новаторські напрями в мистецтві, такі як поп-арт й оптичне мистецтво. Контрастні кольори Енді Уорхола надихнули одного з найважливіших дизайнерів того десятиліття – П'єра Кардена. Його візитівкою були прості короткі сукні та туніки з яскравими акцентами.

Також не можна не згадати Мері Квант. Вона є автором міні-спідниці, що стала символом тих років. Модель Твіггі була найбільшим промоутером інноваційного проекту. Її струнка хлоп'яча фігура ідеально відображала популярний тоді ідеал краси.

До таких статур найкраще підходив квадратний одяг: сигарили довжиною 7/8, укорочені блузки, трапецієподібні сукні та пальто, що поєднувалися із взуттям без підборів, і круглі сонцезахисні окуляри.

70-і роки

Мода 70-х була різноманітною. У цей період можна говорити про 3 основні тренди: хіпі, диско та панк. Кожен з них був сильно пов'язаний з соціально-політичними змінами або музикою.

1970-ті були в першу чергу переходом до натуралізму. У той час культивувалися ставлення до життя в гармонії з природою та популярність одягу з натуральних тканин. Подібні ідеї висловлювалися представниками субкультури хіпі, протестуючими проти інституціоналізму та надмірного втручання держави в життя людини. Багатство психоделічних принтів і кольорів, вільний крій, а також квіткові мотиви з'явилися у гардеробах хіпі.

Диско-культура та насичене суспільне життя також прекрасно характеризували цей період. У той час носили блискучі тканини, сукні з паєтками, золото, складки, оборки й одяг з лайкри. Була мода на блиск, молоді люди хотіли безтурботного життя. Вони висловлювали свої мрії через одяг, живучи в очікуванні таких подій, як Новий рік, випускний бал або карнавальна вечірка, що створювало можливість тусовки для любителів моди.

Також у 1970-і відбувається тісна співпраця між модою та музикою. Це поєднання було видно в таких трендах, як: джинси з дірками, взуття та сумки, прикрашені англійськими шпильками та заклепками, футболки з написами. Ірокез і яскравий макіяж були кращими для цього стилю. У панк-моди було багато облич. Досить подивитися на різний стиль одягу команди Ramones (в їх образі переважали шкіряні куртки) і Патті Сміт (тут були джинси та біла сорочка).

Панк-тенденції тоді викликали величезне обурення, а сьогодні ми спокійно спостерігаємо багато з них на вулицях і світових модних подіумах.

80-і роки

Мода 80-х супроводжувалася процвітаючою економікою. У США з'явилася група яппі – корпоративних службовців і кар'єристів з Уолл-стріт. 80-ті роки також були епохою, коли на перший план вийшли індивідуалісти. Плеєр з навушниками був пристроєм, що відображав дух часу.

Тенденцією в моді було вести спортивний спосіб життя, нерозривно пов'язаний з трансформацією одягу. Перші масові фітнес-клуби були відкриті саме у 1980-х роках, і тренування та танці тривали без перерви. Виник культ тіла. Наприклад, у фільмі «Flashdance» головна героїня намагалася потрапити до престижної балетної школи, виступаючи у чорному боді та гетрах. Саме завдяки цьому фільмові в моду увійшли топи крою, що оголює одне плече, настільки популярні нині на показах світових дизайнерів.

У моді 80-х, крім культу тіла, звучав рефрен «використовувати життя в повній мірі». Молоде покоління хотіло демонструвати свої високі заробітки, і мода була одним з методів, який зробив це можливим.

З'явився одяг з видимим логотипом від відомих брендів. Наприклад, дизайн Версаче символізував гламур і багату моду. Calvin Klein популяризував тренд на дорожній і корпоративний денім. Levi's також увійшов в гру.

У 80-і роки в жіночому гардеробі з'явилися жакети, які оптично збільшували плечі, безроздільно панувала вузька підкреслена талія, а все це підкреслювалося виразними прикрасами. З черевиків найбільше говорили про високі підбори.

90-і роки

Зношені джинси, неонові кольори, великі спортивні світшоти й такі серіали, як «Беверлі-Хіллз 90210» або «Династія» – символи, що характеризують моду 90-х. Для країн, які постраждали від кризи, це була перша спроба існувати в капіталістичній дійсності. Мода 90-х була виразно божевільною, часто чіпляючись за кітч.

У ті роки дуже важливо було показати широкі плечі за рахунок підплічників у куртках і піджаках. В основі – насичені кольори та велика кількість матеріалу, а також асиметричний крій. У той час спідниця була звужена до низу, потерті джинси поєднувалися з яскравими об'ємними світшотами з написами й принтами або топами, що відкривають пупок, а спортивні яскраві легінси – зі шкіряними куртками. Наймоднішими принтами були тваринні мотиви.

У другій половині 1990-х рр. заново стали носити довгі спідниці та сукні з квітами, комбінезони та черевики на платформі.

Початок XXI сторіччя

2000-і часто називають міксом модних тенденцій. Це сплав, викликаний впливом глобалізації. На подіумах з'явилися такі стилі, як вінтаж, етно (бохо) і пов'язані з субкультурами (панк, рок) тощо. У моді XXI століття також можна помітити вплив хіп-хопу й інді-музики. Це десятиліття стало свідком нерозривного зв'язку між європейською модою та модою Азії, Америки й Австралії.

З'явилася тенденція носити екологічно чистий одяг, зроблений з органічної бавовни або вироблений відповідно до етичних стандартів. Стало переважати штучне хутро, що було новинкою (кампанії із захисту тварин). Мода початку XXI століття стала переосмисленням тенденцій, характерних для 60-х, 70-х і 80-х років.

Після 2000 року мода стала асоціюватися зі споживанням – мова йде про зародження концепції «швидкої моди». Це явище має схожі риси з макдональдизацією суспільства. Одяг виробляється масово, швидко, з мінімальними фінансовими витратами та відповідно до останніх тенденцій. Сьогодні в моді копіювання та спостереження за трендами прямо зі світових подіумів і створення на їх основі одягу з відповідно більш дешевих тканин і фурнітури.