Вплив брокарівської вишивки на творчість українських вишивальниць

  • 21 січня 2015 23:57:02
  • Відгуки : 0
  • Переглядів: 6870
  • 0

Вишиванка хрестиком почала гаптуватися в Україні відносно недавно, в дев'ятнадцятому столітті. У той період з'явилася мода прикрашати предмети інтер'єру - скатертини, панно, фіранки, оббивку меблів - вишивками із зображеннями натуралістичних квіткових композицій. Зразки таких вишивок можна було взяти з друкованих видань, що випускаються в Росії. На них зображувалися копії німецьких, італійських, голландських візерунків.

У багатьох місцях України та Росії широко розповсюджувалися невеликі альбоми, брошури, буклети, що містили малюнки та схеми візерунків вишивки в так званому «народному» стилі. Це були візерунки, складені професійними художниками того часу з використанням стародавніх мотивів української та російської народної вишивки. Видавництва, що випускали таку продукцію, працювали в Москві, Санкт-Петербурзі, Києві, Могильові та Одесі.

Деякі журнали, такі як «Вісник моди», «Нива», «Батьківщина» та інші використовували в якості додатків схеми вишивок з барвистими картинками для залучення читачок. На Нікольському ринку в Москві був багатий вибір альбомів популярних у той час вишивок. Серед авторів таких альбомів широко були відомі Є. Доливо і К. Долматов. Альбоми Долматова використовувалися для навчання дівчаток в жіночих навчальних закладах.

Поширившись в містах, псевдонародна вишивка досить швидко перейшла і до сільських рукодільниць. Вишивальниці залучали барвисті натуралістичні квіткові картинки, виконані в їх рідній червоно-чорній кольоровій гамі, і вони доповнювали ними свою традиційну вишивку, що мала свої давні регіональні особливості. Таким чином, нова, чужа народу техніка і штучні рослинні та геометричні орнаменти поширювалися і витісняли справжню, етнічно чисту вишивку, створену за багато століть, що мала свої місцеві традиції. Поступово стиралися класичні регіональні особливості і традиційна чистота національної вишивки.

Про шкоду поширення такого псевдонародного стилю в українській вишивці висловлювалися багато мистецтвознавців. Вони пропонували пропагувати традиційну національну вишивку. До таких вченим ставився знаменитий дослідник народного мистецтва Микола Біляшівський, який вважав, що пропагується техніка вишивання хрестиком, яка розповсюджувалась завдяки альбомам, журналам та іншої друкованої продукції, не має ніякого відношення до народних українських орнаментів. Він наполягав на неможливості використання хрестика в національній вишивці і закликав звертатися до давніх народних технік.

Відома українська письменниця, етнограф Олена Пчілка (Ольга Петрівна Косач) видала збірку «Український народний орнамент», в якому висловила думку про те, що орнаменти народної вишивки можна також зіпсувати, як і народну літературну та пісенну творчість. Великий вплив на спотворення справжньої народної вишивки надали, в числі іншого, «премії» - обгортки для мила та іншої парфумерної продукції з візерунками для вишивання. Олена Пчілка прагнула пропагувати дійсно народну вишивку, щоб українські вишиванки зберігали властиву їм древню красу.

Поширення нової техніки вишивання хрестиком і псевдонародних червоно-чорних рослинних орнаментів виявилося стрімким завдяки безкоштовним «преміям» у вигляді листочків з візерунками для вишивки, які отримували покупці дешевого мила або одеколону, тобто трудівниці, які й займалися вишивкою для своєї родини. Власником фабрики "Брокар' і К °", що випускала дешеве мило і парфумерію, був московський купець Г. А. Брокар, за походженням француз. Його батько Атанас Брокар передав йому знання і секрети парфумерного виробництва, а також ознайомив з секретами французької парфумерної модою.

Дружина Брокара Шарлотта Раве допомагала чоловікові своїми оригінальними ідеями, які збільшували попит на його продукцію серед населення. Головним напрямком роботи фабрики була недорога продукція для простого трудового народу. Можливо, саме Шарлотта запропонувала доповнювати дешеве мило «преміями» із зразками вишивки хрестиком, щоб залучити покупців. Її, звичайно, не можна назвати знавцем української або російської вишивки, однак для їх сім'ї було важливо збільшити продаж мила. Мило під назвою «Народне» коштувало 1 копійку, тому воно було доступне і найбіднішим городянам, і численним селянам. Так картинки із зразками вишивки хрестиком швидко поширилися по Російській імперії, а також і по українських селах. У народі стали називати вишивку такого виду «брокарською» або «мильною».

Народним вишивальницям сподобалися нові орнаменти, їх барвистість і декоративність. Готовий малюнок значно полегшує і прискорює процес вишивання. Нова техніка вишивання хрестиком виявилася досить проста, дозволяла створювати реалістичні рослинні візерунки в широкій колірній гамі.

Брокарівська вишивка справила значний вплив на українську вишивку XIX - XX століть, стала своєрідним новим стилем української вишивки. Багатьма десятиліттями вишивальниці видозмінювали її, накладали на цей стиль свої місцеві особливості. Однак він не міг вписатися в древню національну традиційну вишивку, оскільки не був її продовженням. Художники, мистецтвознавці, дослідники народної творчості терміном «брокар» позначали поганий художній смак, все, що було антихудожнім і не мало народних глибоких традицій. Російська дослідниця народних вишивок Г. Маслова в своїх працях засуджувала широко поширюваний брокарскій стиль вишивок, який ніс негативний вплив на російську та українську творчість, витісняючи істинно народну оригінальну традиційну місцеву вишивку.

При такому ставленні до брокарского стилю не варто дивуватися, що їм не займалися мистецтвознавці, ніяк його не досліджували. Музеї теж не колекціонували одяг та інші предмети, вишиті в брокарскому стилі, тому що вони не висловлювали споконвічно народні традиції. Тільки в сімдесяті роки минулого століття в Національний музей українського народного декоративного мистецтва надійшли перші зразки предметів, прикрашених брокарскою вишивкою, які були знайдені в українських селах і містах дослідними експедиціями.

Основні риси брокарівської вишивки

Дослідники народного прикладного мистецтва не випадково звернули увагу на численні народні вишивки, виконані в брокарскому стилі. На самому початку свого існування «мильні» вишивки були дійсно примітивними, нічого не виражаючими. Але через десятиліття вишивки в цьому стилі перетворилися на гармонійні стилізовані рослинні та геометричні візерунки, вишиті дуже якісно і зі смаком. Відома українська дослідниця народного мистецтва Т. В. Кара-Васильєва писала у своїх роботах про те, що народ завжди переосмислює елементи чужого впливу на свій лад, намагаючись надати їм власні національні риси. Українські вишивальниці вміли гармонійно поєднувати білий фон і яскраву вишивку. Окремі натуралістичні малюнки поступово стали узагальнюватися, перетворюючись в єдине декоративне оформлення виробу.

Широке поширення брокарскої вишивки в Україні зробило її явищем народної культури, яке в свою чергу зробило свій вплив на українську народну творчість. Брокарівський стиль протягом століть мав великий вплив на сільське мистецтво вишивання, що не могло не позначитися на смаках та вподобання у вишивках українського народу.

Те, що брокарский стиль вишивки був популярний в Україні на початку минулого століття, підтверджують архівні матеріали та літературні видання. Збереглося чимало фотографій того часу, на яких відображені жінки Київщини у святкових вбраннях з вишивкою в брокарскому стилі. Ці фотографії опубліковані в літературних виданнях та доступні для ознайомлення.

Є свідчення популярності брокарскої вишивки в Україні і на мальовничих полотнах першої половини двадцятого століття, написаних відомими українськими художниками: А. Мурашко, І. Дряпаченко, С. Прохоров, Ф. Кричевський, А. Петрицький та інші. На цих полотнах зображувалися українці в національному одязі, прикрашеному брокарскою вишивкою. До цих пір прийнято вважати національним українським костюмом одяг жителів Київщини, що включає білі сорочки-вишиванки з вишивками рослинно-геометричних орнаментів, виконаних хрестиком в червоно-чорній гамі.

Зараз в музеях зібрано багато зразків народного одягу, рушників і предметів оздоблення інтер'єру, які прикрашені вишивкою в брокарському стилі. Цей стиль помітно відрізняється від традиційної старовинної української вишивки. Основними його елементами є натуралістичні зображення рослин і квітів, які складаються в гірлянди, букети, віночки. На цих візерунках зображували найбільш улюблені українцями рослини: троянди і лілії з бутонами, виноградне гроно і лозу, гілки з плодами калини або дуба та багато інших. Гірлянди квітів з'явилися в українській вишивці під впливом західноєвропейських орнаментів. Виноградна лоза з'явилася в народних орнаментах з монастирської вишивки. Серед всіх кольорів значне місце займають троянди, виконані дуже натуралістично. Інші квіти зустрічаються не так часто.

Наслідком декоративних візерунків, надрукованих у брокарских альбомах, стала поява таких композицій, як гірлянди, завитки та вензелі, квіткові віночки, вази, птиці, крилаті коні. Широко використовувалися написи, монограми, абетки. На рушниках нерідко зображували сюжет і відповідну йому напис, який міг бути рядком з пісні, прислів'ям, приказкою чи просто повчанням. Сюжети були в основному любовного характеру - зустріч дівчини і козака біля колодязя, сватання, розлука.

Брокарівські орнаменти відносяться до рослинно-геометризованого типу, так як техніка вишивки хрестиком не дозволяє створювати м'які округлі форми, її візерунки мають ступінчастий контур. На красу вишивки впливав правильний розрахунок ниток тканини, на якій виконувалася вишивка, а також акуратність укладання стібків в одному напрямку.

Кольорове рішення українських візерунків допускає використання багатьох фарб, але найбільш уживаними були червоно-чорні орнаменти. У народному фольклорі червоний колір представляється символом радості і любові, а чорний - печалі. З цього стає зрозумілим, чому українська вишивка так багата червоними візерунками. Червоний колір на вишиванках має різні відтінки, які залежать від барвників і матеріалу ниток. Барвники отримували з рослинного і тваринного матеріалу або купували фабричні. Нитки використовували вовняні, лляні, шовкові. Найкрасивішою дівочою вишиванкою вважалася така, у якої рукава були багато вишиті червоними квітами. Зустрічаються вишивки, виконані чорно-коричневими орнаментами, в деяких вишивках є включення в орнамент синього або жовтого кольору, одноколірні вишивки бувають чорними або синіми. Вибір кольору залежав від віку жінки або чоловіки, а також від призначення вишиванки.

Вишивки наносили на ті частини вишиванок, які не закривалися верхнім одягом - коміри, пазушки, подоли, рукави і манжети. На рукавах жіночих вишиванок була найбагатша вишивка. Розшивали або весь рукав, включаючи верхні уставки, або заповнювали орнаментами уставки і низ рукава. Пазушки оформляли вертикальними орнаментами - вузькими або широкими. На комірці, манжетах та подолі вишивали неширокі квіткові гірлянди. Чоловічі вишиванки прикрашали більш суворими орнаментами, ніж жіночі. Візерунки вишивали на манишці, комірі, манжетах або по нижньому краю рукавів. Орнаменти чоловічих сорочок складалися з рослинних або геометричних мотивів. Крім хрестика, у вишиванках використовувалася техніка мережки, яка теж виконувалася в брокарському стилі.

Найбільш популярна брокарска вишивка була на Київщині. Жіночі вишиванки багато прикрашалися рослинним орнаментом, виконаним хрестиком. Основний колір орнаментів - червоний, він доповнюється чорним для додання візерункам чіткого контуру і виразності. Рослинний орнамент складається в основному з троянд, але нерідко можна побачити в цих вишивках й інші рослини - кропиву, півники, чорнобривці.

У всіх областях центральної України і в Чернігівській області широко використовувалася брокарска вишивка, яка вбирала регіональні особливості різних областей. У цій частині України любили вишивати орнаменти з трояндами, а також вишивали виноградну лозу або гроно, ягоди суниці, листя кропиви. Орнаменти Чернігівської та Полтавської областей відрізнялися від інших меншою насиченістю візерунка і не настільки великими квітами, на вишиванках цих областей часто використовувалася вишивка мережкою.

У західних регіонах України брокарський стиль вишивки майже не застосовувався. У цих областях зберігалися традиційні оригінальні техніки та орнаменти вишивки. До сорокових років минулого століття сюди не потрапляли російські друковані видання із зразками брокарських візерунків, тому що західна частина України входила до складу інших держав. Але й пізніше брокарський стиль не дуже поширювався в цій місцевості через далеке розташування від великих українських міст, де він був дуже популярний. До того ж, у західних областях ретельно берегли старовинні звичаї і традиції у побуті й одязі, оберігаючи й традиції вишивки. Однак і в цьому регіоні з часом з'явилися вишивки в брокарському стилі, які місцеві вишивальниці вдосконалили з урахуванням своїх традиційних вподобань.

Брокарська вишивка спочатку була просто декоративною і, незважаючи на те, що використовувала народні мотиви, не мала ніяких національних і територіальних особливостей. Тільки завдяки народним вишивальницям цей стиль придбав в різних місцевостях етнічні риси і збагатився культурними традиціями. Історію з брокарською вишивкою підтверджує й той факт, що народні майстри завжди можуть збагатити, поліпшити й урізноманітнити будь-який вид творчості, надати йому рідні етнічні риси, барвистість і відчуття свята.

Якщо ви вирішили купити вишиванку, нагадуємо, в асортименті нашого магазину великий вибір, у нас ви можете купити чоловічу вишиванкужіночу вишиванку или дитячу вишиванку.

 
Залишити відгук  ↓
 
Ще ніхто не залишив відгуків.