Різноманітність технік розпису писанок, або Що таке «дряпанки» і «крапанки»

  • Відгуки : 0
  • Переглядів: 1387
  • 0

Складно уявити собі святкування свята світлого Великодня без традиційних пасок, сирних пасок і звичайно ж барвистих писанок. Саме про них ми сьогодні і розповімо.

Писанка – це звичайне куряче яйце, розписане різноманітними візерунками, орнаментами і символами. Традиція розписувати яйця з'явилася ще за часів язичництва, і була тісно пов'язана з весняними обрядами. Символізм писанки був тісно поєднаний з пробудженням землі, з приходом весни, сільськогосподарськими роботами, до яких починали готуватися з приходом першого тепла, з підготовкою до збору майбутнього врожаю. Християни з цих культових весняних ритуалів і обрядів стародавніх слов'ян взяли яйце як символ основи світу, як початок усього, як концентрацію життєвої сили.

Звичай святкування Великодня ранніми християнськими громадами був пов'язаний з легендою про страждання, смерть в муках і воскресіння Сина Божого – Ісуса Христа, що за Євангелієм відбулося в кінці квітня. А яйцю надавалось велике значення, животворне і сакральне, що й знайшло своє відображення в декоративному розписі писанок, в символах, що прикрашали їх орнаментами в частому використанні символу Сонця – початку життя на землі.

Святкування весняних подій пов'язаних з традицією використовувати писанки носило урочистий характер, привносило радість в серця, незалежно від того, язичники це були або християни. Ці свята були урочистою подією для малюків і старих, для чоловіків і жінок.

Спочатку заняття розписом писанок було просто обрядовим звичаєм, але в подальшому ця дія переросла, з роками сповнившись більш повним значенням, в повноцінний вид народного декоративно-прикладного мистецтва. Символи отримали ще більше символізму та значущості, розширилися, розвинулися і трансформувалися в більш сучасні форми.

Спочатку яйця просто фарбували в один колір і називалися вони просто «крашанками». Для надання яйцям кольору готувався відвар з трав, кори дерев, лушпиння цибулі, або додавалися інші природні барвники, в цих відварах або варили яйця, або залишали просто полежати вже зварені, все залежало від вибору барвника, який використовувався для такого важливого дійства при підготовці до святкувань. Це був найпростіший і найдоступніший спосіб декорування яєць напередодні Пасхи. Проте розпис яєць як культура і як самобутнє мистецтво на деякий час занепала, такий занепад був прямим наслідком того, що і релігія, під дією політичних і ідеологічних чинників, на деякий час зазнала поразки в боротьбі з атеїзмом. Але люди намагалися зберегти свої рідні традиції та разом зі звичайними крашанками з'явилися так звані «крапанки» (від українського «капати»): яйце спочатку занурювалося в одну фарбу, потім виймалося і висихало. Далі на вже забарвлене яйце точково наносили розплавлений гарячий віск. Віск остигаючи висихав - і яйце знову занурювали у фарбу, але на цей раз іншого кольору. Другий шар фарби на яйці також висихав - і яйце опускали в гарячу воду, яка розтоплювала віск – той обпливав з поверхі яйця, і з-під шару воску з’являлася красива яскрава картинка, виконана різнокольоровими точками. Звідси і назва такого виду декорування яйця.

Віск використовується також при створенні і самих писанок, ця технологія використовується вже багато століть. На поверхню яйця тоненькою металевою трубочкою, яка називалася «писачок», саме від назви цього інструмента і пішла назва «писанка», накладався віск. Робилося це так: писачок вмочати в гарячий розплавлений віск, їм вимальовувалися контури узорів або ліній, які повинні були залишатися білими. Після цього яйце опускали в перший, самий світлий колір фарби. За шаром висохлої першої фарби знову писачком наносилися елементи орнаменту і яйце повторно опускали в колір, але це був уже інший барвник, як правило темніше і контрастніше.

Таким чином наносилось кілька шарів, формуючи кілька рівнів орнаменту, все ускладнюючи і удосконалюючи кінцеву композицію. Коли всі шари фарби висихали, писанки ставили в гарячу піч і чекали, коли віск повністю розтане і стече з яєць. Барвники на Україні робилися з рослинної сировини це могла бути кора дуба, сік чи коріння різних рослин, лушпиння, наприклад, цибулеве тощо. Все це давало різний колір і різну кольорову насиченість для розпису яєць. Зараз же разом з рослинними природними барвниками стали використовувати і більш яскраві анілінові фарби.

В Україні разом з тими видами розпису, про які йшла мова вище, були поширені також яйця «писанки», які розписувалися пензлем. Або «дряпанки» – це були яйця, на пофарбованій поверхні яких голкою або якимсь гострим металевим предметом орнамент видряпували.

У деяких місцевостях країни різні техніки розпису яєць поєднувалися між собою, наприклад, техніка виготовлення «крапанки» і «писанки», або «дряпанки». Робилося це так: яйце занурювали в темну фарбу, потім фарба, як зазвичай, висихала і на її тлі робилися точки-цяточки різних кольорів, а поверх усього, що вже було нанесено, протруюють або продрують геометричний орнамент.

Геометричний візерунок був взагалі найбільш характерний для писанок, втім, рослинні мотиви зустрічалися досить часто. Набагато рідше можна було зустріти зображення людини (це могла бути Богиня-Берегиня, руки якої зазвичай зображуються піднесеними). На писанках так само може бути зображення тварини – оленя, коня, птаха (півня, наприклад). Писанки, на яких зображені солярні знаки, складають взагалі окрему групу.

Орнаменти в кожному регіоні країни свої, так само, як і переваги в колірній гамі. Для Прикарпаття, наприклад, звично використовувати жовті, чорні та червоні кольори, Чернігівщина характерна червоними, чорними і білими квітами, Полтавська область застосовує за традицією жовті, світло-зелені або білі кольори. Ці фарби служать основою для нанесення різноманітного, характерного для тієї чи іншої місцевості розпису і орнаменту.

Сьогодні мистецтво розпису писанок відроджується і стає не менш популярним, як це було раніше. Забуті колись техніки сьогодні згадуються і відновлюються. Народжуються нові майстри. У місті Коломия Івано-Франківської області навіть виник музей писанки. Національні традиції отримали нове життя, відродження народної культури торкнулося і писанок. Поряд з традиційними розписами і зображеннями нові майстри стали вкладати в візерунки і своє бачення традицій і української культури, бачення весняного відродження і пожвавлення природи, своїми образами розповідаючи про безсмертний дух Матері України.